שלום לך - Omer Adam

פעם הייתי מקנא בכל מי שהיה בך

בכל מי שטייל בך והכיר את הלכלוך

פעם הייתי נופל כמו נרקומן ורק מכור

לטוב שאת נתת בדיעבד הכל הפוך

את שיכורה מהסיגריות מסריחה מאלכוהול

כי ככה זה אצל כאלה שנותנים הכל בזול

את פיתוי ותאווה נתת ללב שלי סטירה

ותכלס

כולם כבר עברו עלייך

אני עדיין מקלל את השנים שאת שרפת לי

שונא לזכור את כל החברים שאז לקחת לי

את שכטות ריכולים

האנשים האבודים

ממה הם מתרגשים לחזור אלייך ?

ואיך זה לא נשאר בך בן אדם אחד נורמלי

כולם אותו דבר כולם רצים

אני לא בא לי

בסוף את רק תקופה

ואנשים כמו מחלה

ממה הם מתרגשים לחזור אלייך ?

ואיך מהחלון כבר לא צפוף כמו שהיה בך

והיא שקטה היא לא כמוך צורחת בלילות

שפויה עם מטרות ולא כמוך את משוגעת

גורמת בחיוך שקרן לחזור לטעויות

את נרדמת בבקרים ומתעוררת בלילות

איך השארת אותי קפוא דלוק עם כל המחשבות

פריפריה זה חלום אם זה הכי רחוק ממך

מרחם על הדפוקים שנשארו עוד בצילך

עדיין מקלל את השנים שאת שרפת לי

שונא לזכור את כל החברים שאת לקחת לי

את שכטות ריכולים

האנשים האבודים

ממה הם מתרגשים לחזור אלייך ?

ואיך זה לא נשאר בך בן אדם אחד נורמלי

כולם אותו דבר כולם רצים

אני לא בא לי

בסוף את רק תקופה

ואנשים כמו מחלה

ממה הם מתרגשים לחזור אלייך ?

את האמת הכל עבר

וכבר חזרתי להורים

חזרתי להניח לא נופל לרחמים

למעלה הוא יודע לא נתון לחסדים

אני ונחמן חברים

שלום לך תל-אביב

Раніше я ревнував усіх, хто був з тобою

У кожному, хто ходив у вас і знає бруд

Раніше я впадав як наркоман і просто наркоман

Добре, що ти віддав усе назад

Ти п'яний від цигарок, від тебе смердить алкоголем

Бо так буває з тими, хто все віддає дешево

Спокуса і хіть дали моєму серцю ляпаса

і все

Вас уже всі пройшли

Я все ще проклинаю роки, які ти спалив для мене

Ненавиджу згадувати всіх друзів, яких ти відібрав у мене

Ти пліткар

Загублені люди

Що змушує їх повертатися до вас?

І як це в тобі не залишилося жодної нормальної людини

Всі однакові, всі біжать

Мені не хочеться

Зрештою, ти лише крапка

А люди як хвороба

Що змушує їх повертатися до вас?

І як з вікна вже не так тісно, ​​як було в тобі

А вона тиха, ночами не кричить, як ти

Розумний з цілями і, на відміну від вас, ви божевільний

змушує з фальшивою усмішкою повертатися до помилок

Ви засинаєте вранці і прокидаєтеся вночі

Як ти залишив мене замерзнутим у всіх своїх думках

Периферія сниться, якщо вона найдальша від вас

Мені шкода ідіотів, які досі перебувають під вашою опікою

Все ще проклинаю роки, які ти спалив для мене

Ненавиджу згадувати всіх друзів, яких ти відібрав у мене

Ти пліткар

Загублені люди

Що змушує їх повертатися до вас?

І як це в тобі не залишилося жодної нормальної людини

Всі однакові, всі біжать

Мені не хочеться

Зрештою, ти лише крапка

А люди як хвороба

Що змушує їх повертатися до вас?

Правда в усьому

А я вже повернувся до батьків

Я повернувся, не припускаючи пощади

Вище він знає непідвладний благодаті

Ми з Нахманом друзі

Привіт Тель-Авів