Полно, сокол, не грусти - Тамара Церетели

В те дни, когда горят костры ночные,

И в городах, в кругу своих друзей,

Слыхали вы не раз слова простые,

Напев весёлой песенки моей.

Полно, сокол, не грусти,

Ну, брось слова напрасные,

Ведь много счастья на пути,

А дни такие ясные.

Вчера с тобой я долго говорила,

Но ты ушёл искать иных путей.

Скрывая боль, тебя я проводила

Напевом старой песенки моей.

Полно, сокол, не грусти…

И если снова боль в душе проснётся,

И зазвучит забытая струна,

Скажу я сердцу: жди, когда вернётся

И друг, и песня, радость и весна.

Полно, сокол, не грусти…

В ті дні, коли горять вогнища нічні,

І в містах, в колі своїх друзів,

Чули ви не раз слова прості,

Наспів моєї веселої пісеньки.

Повно, сокіл, не сум,

Ну, кинь даремні слова,

Адже багато щастя на шляху,

А дні такі ясні.

Вчора з тобою я довго говорила,

Але ти пішов шукати інших шляхів.

Приховуючи біль, тебе я проводила

Наспівом старої пісеньки моєї.

Повно, сокіл, не?

І якщо знову біль у душі прокинеться,

І зазвучить забута струна,

Скажу я серцю: чекай, коли повернеться

І друг, і пісня, радість і весна.

Повно, сокіл, не?