Одинокий волк - 9 грамм

У каждого нынче одни лишь движки на языке, одинокий волк в тоске поет песни

самой луне.

И его вой из глубины души с больно режущим хрипом, с последней каплей воздуха

вырывается вон.

Он бродит в поисках самого себя, неся свой крест на своих плечах,

от злости рыча и корчась.

Пока в теле не кончились силы, от дня рождения до погребения в могилу.

Синяя ночь, прокладывает пути звезда.

Надо до другого берега, но в округе не

видно моста.

Это неспроста так, это должно быть так.

Высокий тепм в антракт умерит крепкий

табак.

Следующий шаг в поисках приключений толкает на риск — так больше впечатления от

остроты ощущений.

На прицеле в центере мишени, не подчиняясь приказам, не принимая чьих-то

решений.

Готовясь к следующему шагу, приводя мысли в порядок, он был спокоен,

как дух фараона в Египетских сагах.

Восстановив силы, он своего врага чуял за милю, а таких полно, ведь его жизнь

это бочка с тротилом.

Поэтому он действовал четко, хладнокровно, метко, тонко.

В этой сумасшедшей

гонке, в которой не было толку.

Ведь все пропало, все потому, что живым одной жизни всегда было мало.

И никто не хотел становиться старым.

Каждый вторил упрямо, не раскрывать ему

тайны.

Но он продолжал нести свою правду, веру, надежду и любовь поставив на карту.

Он знал, что мир, переполненный жестокостью в точности, как великие империи

древности

Превратится с легкостью в разбитую вазу, когда-то наполненную живой водой.

И под лучами солнца все превратится в перегной.

Он видел, как их уже начало ломать, кто-то из них даже голову без боли не в

силах поднять.

Но люди не хотели замечать этого и превращались в зомби, вредной барбитурой они

обезбаливали свои ломки.

Их слепые рассудки обвинили его в колдовстве, закрыли его за решетку в старой

холодной тюрьме.

Но он продолжает петь песню луне во тьме, в надежде, что его услышат,

и люди станут добрее, чем прежде.

А он является в ночи, на то есть тысячи причин.

Чтоб помочь открыть очи спящих женщин и мужчин.

У кожного нині одні лише движки мовою, самотній вовк у тузі співає пісні

самому місяці.

І його виття з глибини душі з хворо ріжучим хрипом, з останньою краплею повітря

виривається геть.

Він бродить у пошуках самого себе, несучи свій хрест на своїх плечах,

від злості ричачи і курчачись.

Поки в тілі не скінчилися сили, від дня народження до поховання в могилу.

Синя ніч прокладає шляхи зірка.

Треба до іншого берега, але в окрузі не

видно мосту.

Це недарма так, це має бути так.

Високий тепм в антиракт стримає міцний

тютюн.

Наступний крок у пошуках пригод штовхає на ризик так більше враження від

гостроти відчуттів.

На прицілі в центері мішені, не підкоряючись наказам, не приймаючи чиїхось

рішень.

Готуючись до наступного кроку, наводячи думки в порядок, він був спокійний,

як дух фараона в Єгипетських сагах.

Відновивши сили, він свого ворога чув за милю, а таких повно, адже його життя

це бочка з тротилом.

Тому він діяв чітко, холоднокровно, влучно, тонко.

У цій божевільній

гонці, в якій не було толку.

Адже все пропало, все тому, що живим життя завжди було мало.

І ніхто не хотів ставати старим.

Кожен вторив уперто, не розкривати йому

таємниці.

Але він продовжував нести свою правду, віру, надію і любов поставивши на карту.

Він знав, що світ, переповнений жорстокістю в точності, як великі імперії

старовини

Перетвориться з легкістю на розбиту вазу, колись наповнену живою водою.

І під променями сонця все перетвориться на перегній.

Він бачив, як їх вже почало ламати, хтось із ніх навіть голову без болю не в

силах підняти.

Але люди не хотіли помічати цього і перетворювалися на зомбі, шкідливою барбітурою вони

знеболювали свої ломки.

Їхні сліпі свідомості звинуватили його в чаклунстві, закрили його за грати в старій

холодної в'язниці.

Але він продовжує співати пісню місяцю у тьмі, в надії, що його почують,

і люди стануть добрішими, ніж раніше.

А він є в ночі, на є є тисячі причин.

Щоб допомогти відкрити очі сплячих жінок і чоловіків.