Люди-птицы - Несчастный Случай

Слышишь, слышишь — дождь крадется по ступенькам крыш,

Тише, тише — он все ближе, что же ты не спишь?

Нынче ночью снятся сны о солнце и тепле,

Впрочем, если хочешь, я спою тебе

Об иной земле:

Припев:

За степями горы, за горами море,

Люди-птицы с кожей цвета бронзы.

Ах, как я хотел бы к ним взлететь на небо,

Чтоб украсть для нас кусочек солнца.

Вечный ветер над моей полуночной страной,

Ветер вертит снежные миры над головой.

И нет уж мочи год за годом ждать весны,

Впрочем, если хочешь, я возьму тебя в золотые сны…

Перелететь через столетия,

Перебежать через моря, йе-й-йе…

Чтоб для нас, любовь моя,

Украсть кусочек солнца…

За степями горы, за горами море…

Ах, как я хотел бы к ним взлететь на небо…

Чуєш, чуєш — дощ крадеться по сходинках дахів,

Тихіше, тихіше - він все ближче, що ти не спиш?

Нині вночі сняться сни про сонце і тепло,

Втім, якщо хочеш, я заспіваю тобі

Про іншу землю:

Приспів:

За степами гори, за горами море,

Люди-птиці зі шкірою кольору бронзи.

Ах, як я хотів би до них злетіти на небо,

Щоб вкрасти нам шматочок сонця.

Вічний вітер над моєю північною країною,

Вітер крутить снігові світи над головою.

І немає вже сечі рік за роком чекати весни,

Втім, якщо хочеш, я візьму тебе в золоті сни…

Перелетіти через століття,

Перебігти через моря, йє-й-йє…

Щоб нам, любов моя,

Вкрасти шматочок сонця.

За степами гори, за горами море...

Ах, як я хотів би до них злетіти на небо…