Людикаклюди (Межсезонье) - Несчастный Случай

Я склонен считать межсезонье весною,

А людикаклюди считают, что зря.

Я склонен предаться июльскому зною,

А людикаклюди ждут декабря.

И я ношу майку и легкие джинсы,

А людикаклюди любят шерсть,

Они отказались от радостей жизни,

Чтоб первыми крикнуть:"Есть!",

Когда ударит мороз.

Я верю газетам и Гидрометцентру,

А также всем прочим разносчикам слов,

А людикаклюди уперлись в приметы

И в опыт шестидесятилетних отцов.

И я пою песни, я балую душу,

То пробую степ, то исследую рок,

А людикаклюди молчат и слушают:

Они запасают свободу впрок,

На случай, если мороз.

Я, вобщем-то, склонен не делать ошибок,

Но эта вода холодна для меня —

Здесь людикаклюди, и людикакрыбы,

Людикактолько и люди, как я.

Но разница наша — ничто на проверку,

Нас даже сблизила эта вода.

Вопрос только в том, кто окажется сверху,

Потом, в иерархии льда,

Когда ударит мороз.

Я схильний вважати міжсезоння весною,

А людика люди вважають, що дарма.

Я схильний вдатися до липневої спеки,

А людика люди чекають грудня.

І я ношу майку та легкі джинси,

А людика люби шерсть,

Вони відмовилися від радостей життя,

Щоб першими крикнути: "Є!",

Коли вдарить мороз.

Я вірю газетам і Гідрометцентру,

А також усім іншим рознощикам слів,

А людика люди вперлися в прикмети

І в досвід шістдесятирічних батьків.

І я співаю пісні, я балу душу,

То пробую степ, то досліджую рок,

А людикалюди мовчать і слухають:

Вони запасають свободу на користь,

На випадок, якщо мороз.

Я, втім, схильний не робити помилок,

Але ця вода холодна для мене —

Тут люди як люди, і люди криби,

Люди як і люди, як я.

Але різниця наша — ніщо на перевірку,

Нас навіть зблизила вода.

Питання тільки в тому, хто опиниться зверху,

Потім, в ієрархії льоду,

Коли вдарить мороз.