Метро (мама) - Несчастный Случай

Припев:

Мама, здесь трещина в доме,

Эта трещина в доме —

Под нами роют метро, о,

Мама здесь трещина в доме,

Эта трещина в доме —

Под нами роют метро, о-о.

В центре столицы,

В контакте с милицие-е-ей

И прочими лицами

Из тех, кто носит жетон.

Я болел в детстве свинкой,

В юности — свингом,

А потом излечился,

И поверил как в крепость в свой дом.

И я жил между прочих

И вставал среди ночи,

Ощущая на почве

Некий беспочвенный гул…

И однажды зимою

Треснул пол подо мною,

И я лег животом на паркет

И впервые взглянул,

Припев:

Мама, в эту трещину в доме,

Эту трещину в доме —

Под нами роют метро, о-о.

А в начале апреля

Появился из щели

Человек в отутюженной робе

И мягко сказал,

Что, мол, его поздравления,

Что есть общее мнение,

Что мой дом оборудуют

Под пересадочный зал.

И я звал тебя, мама,

Но в трещину прямо

Шли бригады проходчиков

С песней гражданской войны.

Ослабевший от горя

Я уснул в коридоре,

И тогда под меня

Подвели эскалатор они, о,

Припев:

Мама, здесь трещина в доме,

Эта трещина в доме —

Под нами роют метро, о-о.

Но знаешь ли, мама,

Я прижился здесь, мама,

Здесь ветер и мрамор,

И я не плачу за проезд,

Я ношу желтый китель,

Я хожу только прямо —

Образцовый житель

Этих показательных мест.

Прихидя домой, мама,

Я тяну из кармана

Связки своих пятаков

И под землю, гуд бай!

Здезь моя Ойкумена,

Приезжай непременно

Навестить меня, мама,

В этот мраморный рай.

Мраморный рай, мраморный рай,

Мраморный рай, мраморный рай,

Мраморный рай, мраморный рай,

Мраморный рай, мраморный рай.

Мама, здесь трещина в доме,

Эта трещина в доме —

Под нами роют метро, о,

Мама, здесь трещина в доме,

Эта трещина в доме —

Под нами роют метро, о,

Слева роют метро, о,

Вчера рыли метро, о,

Завтра будут рыть,

Под нас копают, мама!

Приспів:

Мамо, тут тріщина в будинку,

Ця тріщина в будинку—

Під нами риють метро, ​​о,

Мама тут тріщина в будинку,

Ця тріщина в будинку—

Під нами риють метро, ​​о-о.

У центрі столиці,

У контакті з міліцією.

І іншими особами

З тих, хто носить жетон.

Я хворів у дитинстві свинкою,

В юності — свінгом,

А потім вилікувався,

І повірив як у міцність у свій будинок.

І я жив між іншими

І вставав серед ночі,

Відчуваючи на ґрунті

Якийсь безпідставний гул…

І  одного разу взимку

Треснула підлога піді мною,

І я ліг животом на паркет

І вперше глянув,

Приспів:

Мамо, в цю тріщину в будинку,

Цю тріщину в будинку—

Під нами риють метро, ​​о-о.

А на початку квітня

З'явився із щілини

Людина в отутюженной робе

І м'яко сказав,

Що, мовляв, його вітання,

Що є спільна думка,

Що мій будинок обладнають

Під зал.

І я кликав тебе, мамо,

Але в тріщину прямо

Йшли бригади прохідників

З пісень громадянської війни.

Ослаблий від горя

Я заснув у коридорі,

І тоді під мене

Підвели вони, о,

Приспів:

Мамо, тут тріщина в будинку,

Ця тріщина в будинку—

Під нами риють метро, ​​о-о.

Але знаєш лі, мамо,

Я прижився тут, мамо,

Тут вітер і мармур,

І я не плачу за проїзд,

Я ношу жовтий кітель,

Я ходжу тільки прямо —

Зразковий житель

Цих показових місць.

Прийшовши додому, мамо,

Я тягну з кишені

Зв'язки своїх п'ятаків

І під землю, гуд бай!

Тут моя Ойкумена,

Приїжджай неодмінно

Провідати мене, мамо,

У цей мармуровий рай.

Мармуровий рай, мармуровий рай,

Мармуровий рай, мармуровий рай,

Мармуровий рай, мармуровий рай,

Мармуровий рай, мармуровий рай.

Мамо, тут тріщина в будинку,

Ця тріщина в будинку—

Під нами риють метро, ​​о,

Мамо, тут тріщина в будинку,

Ця тріщина в будинку—

Під нами риють метро, ​​о,

Ліворуч риють метро, ​​о,

Вчора рили метро, ​​о,

Завтра будуть рити,

Під нас копають, мамо!