Звоны огненных одежд - Несчастный Случай

Звоны огненных одежд,

Колокол полудня — прочь,

В мире разовых надежд будет ночь.

Звезды сыплются на грудь,

Ты хотела бы уснуть,

Только разве нынче ночью уснешь?

Ты сидишь на чердаке

С вечной свечкой в кулаке,

И летает звездный рой пред тобой.

Я иду по голубям,

Злые рифмы теребя,

Так безбожно далеко от тебя.

Но часы, сияя лаком,

Неким округленным злаком

Израстают из проема в карточной стене.

То ли глаз пятно слепое,

То ли штемпель на обоях,

На письме от времени ко мне…

Но на письма времени нет.

Редкий воздух разогнав,

Время носится стремглав,

Солнце быстрое кипит между трав.

Это юной жизни сок,

И горячий кипяток

Я несу тебе, в ладони собрав.

По цифирной по тропе

Время движется к тебе,

Время ухает в ушах, как в трубе.

Так давай же, наконец,

Соразмерим стук сердец,

Форму губ и минут бег…

Дзвони вогняного одягу,

Дзвон полудня — геть,

У світі разових надій буде ніч.

Зірки сиплються на груди,

Ти хотіла би заснути,

Тільки хіба сьогодні вночі заснеш?

Ти сидиш на горищі

З вічної свічкою в куркулі,

І літає зоряний рій перед тобою.

Я іду по голубах,

Злі рими теребя,

Так безбожно далеко від тебе.

Але годинник, сяючи лаком,

Якимсь округленим злаком

Зростають з отвору в картковій стіні.

То чи оч пляма сліпа,

Чи то штемпель на шпалерах,

На листі від часу до мене…

Але на листи часу немає.

Рідкісне повітря розігнавши,

Час носиться стрімголов,

Сонце швидко кипить між травами.

Це юного життя сік,

І гарячий окріп

Я несу тобі, в долоні зібравши.

Цифірною стежкою

Час рухається до тебе,

Час ухає у вухах, як у трубі.

Так давай, нарешті,

Порівняємо стукіт сердець,

Форму губ і хвилин біг…