Буратино - Несчастный Случай

Папа Карло, сделай мне новый нос,

Я так устал смешить угрюмых детей.

Ведь я, ведь тоже не Иисус, не Христос —

Я лишь полено, без затей, без костей.

Э-эй?

Папа, папа, почему я такой?

О чем ты думал, что с Джузеппе ты пил?

Она зовет меня «дуплом» и «доской»,

А я стою киваю, как какой-то дебил.

Я люблю ее, папа, ее смех и нытье,

И волос голубых голубой завиток.

Сгореть, чтоб согреть каждый пальчик ее

Я бы мог, я бы мог, я бы мог, чтобы стало ей

Припев:

(Навсегда тепло…)

Навсегда…

(Навсегда тепло…)

Навсегда тепло…

(Навсегда тепло)

Оо-оо-оо-оо!

Навсегда тепло.

Знаю, знаю, это нехорошо,

Но я слежу за ней, хожу за ней по пятам.

А наш директор после каждого шоу

Ведет ее то в ресторан, то в чулан.

Он человек, он держит нити в руках

От самых тайных наших кукольных зон.

А я-то с носом, в дураках, как в шелках,

И мой букварь изгрыз ее Артемон.

Я хотел быть поленом в печке нашей любви,

Танцевать язычками у фарфоровых ног.

Сучком, дурачком, только лишь позови,

Я бы мог, я бы мог, я бы мог, чтобы стало нам

Припев:

(навсегда тепло…)

Навсегда…

(навсегда тепло…)

Навсегда тепло…

(навсегда тепло)

Оо-оо-оо-оо!

Навсегда тепло.

Папа Карло, ты учил меня сам:

Сгореть поленом лучше, чем жить пеньком.

Я буду верен голубым волосам,

Шагну в огонь, а там гори все огнем!

Улечу в дымоход, грудью к небу прильну,

Просочусь в ее ноздри, как легкий дымок.

«Тук-тук, милый друг,» — я ей в ушко шепну, —

«Я же смог, все же смог, все же смог!»

И ей будет, будет, будет!

Припев:

(Навсегда тепло…)

Навсегда…

(Навсегда тепло…)

Навсегда тепло…

(навсегда тепло)

Оо-оо-оо-оо!

Навсегда тепло.

(Буратино!)

Навсегда тепло.

(Буратино, секс-машина! Буратино!)

Навсегда тепло.

(Буратино, секс-машина! Буратино!)

Навсегда тепло.

(Буратино, секс-машина! Буратино!)

Навсегда тепло.

(Буратино, секс-машина!)

Навсегда тепло.

Навсегда тепло.

Навсегда тепло.

Навсегда тепло…

Буратино… Буратино… Буратино…

Папа Карло, зроби мені новий ніс,

Я так втомився смішити похмурих дітей.

Адже я, теж не Ісус, не Христос

Я тільки поліно, без витівок, без кісток.

Е-ей?

Тату, тату, чому я такий?

Про що ти думав, що з Джузеппе ти пив?

Вона кличе мене «дуплом» і «дошкою»,

А я стою ківаю, як якийсь дебіл.

Я люблю її, тато, її сміх і ниття,

І волос блакитних блакитний завиток.

Згоріти, щоб зігріти кожен пальчик її

Я би мог, я би мог, я би мог, щоб стало їй

Приспів:

(Назавжди тепло…)

Назавжди…

(Назавжди тепло…)

Назавжди тепло.

(Назавжди тепло)

Оо-оо-оо-оо!

Завжди тепло.

Знаю, знаю, це недобре,

Але я стежу за нею, ходжу за нею по п'ятах.

А наш директор після кожного шоу

Веде її то в ресторан, то в комірку.

Він людина, він тримає нитки в руках

Від найтаємніших наших лялькових зон.

А я-то з носом, у дурнях, як у шовках,

І мій буквар погриз її Артемон.

Я хотів бути поленом у печі нашого кохання,

Танцювати язичками у фарфорових ніг.

Сучком, дурником, тільки поклич,

Я би мог, я би мог, я би мог, щоб стало нам

Приспів:

(Назавжди тепло ...)

Назавжди…

(Назавжди тепло ...)

Назавжди тепло.

(Назавжди тепло)

Оо-оо-оо-оо!

Завжди тепло.

Тату Карло, ти вчив мене сам:

Згоріти поленом краще, ніж жити пеньком.

Я буду вірний блакитному волоссю,

Кроку у вогонь, а там гори все вогнем!

Полячу в димохід, грудьми до неба прильну,

Прокинуся в її ніздрі, як легкий димок.

«Тук-тук, милий друже,» — я їй у вушко шепну,

«Я ж зміг, все же зміг, все же зміг!»

І їй буде, буде, буде!

Приспів:

(Назавжди тепло…)

Назавжди…

(Назавжди тепло…)

Назавжди тепло.

(Назавжди тепло)

Оо-оо-оо-оо!

Завжди тепло.

(Буратіно!)

Завжди тепло.

(Буратіно, секс-машина! Буратіно!)

Завжди тепло.

(Буратіно, секс-машина! Буратіно!)

Завжди тепло.

(Буратіно, секс-машина! Буратіно!)

Завжди тепло.

(Буратіно, секс-машина!)

Завжди тепло.

Завжди тепло.

Завжди тепло.

Назавжди тепло.

Буратіно... Буратіно... Буратіно...