Hey, boy! - Несчастный Случай

(Ой-ей, мама-мама,

Меня ты поморозила.)

Когда я был маленький, злой дебил,

За моей спиной стоял огромный мир.

Казался тенью от моих волос,

И дышал мне в темя, как теплый пес.

Но пришел черед и для моих работ,

Я стал теперь другим наоборот,

И вот мои друзья — Таракан и Лев,

Мы сидим на кухне меж пьяных дев,

Но, что ни ночь, то круче цены на кир,

Но зато самый воздух горит, как спирт,

И мы пьем его каждый день и нам каждый день мало.

(мало)

И наши руки, ноги, головы лежат в кустах,

И над нами наши дети не ставят креста,

Я молчу о звезде, мы не стоим звезды,

Но когда Архангел трубит отбой —

— Хей, бой!

— Молодой человек!

— Хей, бой, хей, бой!

-Человек не такой уж молодой.

— Хей, бой!

— Совсем не молодой человек.

— так вот, когда он трубит,

Мы все-таки смотрим вверх.

(Ой-ей, мама-мама,

Меня ты поморозила.)

Через десять дней сюда придет весна,

На губах затеплится вкус вина,

Побудь со мной, поговори со мной.

— Не все же только нам бухать, о бедный ангел мой.

Я был выбелен белым как белый снег.

— Он был выбелен белым как белый дым.

Таким белым, белым, белым как белый цвет.

Таким белым, что стал уже почти седым.

— Содом.

— Монумент не опустит весла.

— Весна

— тебя довела до угла,

И мы стоим на углу,

И весь мир имеет форму стакана.

И какая-то баба, раскрыв крыла,

Пролетает над нами, как смерть бела,

И мы смотрим вниз, вниз, вниз, вниз,

Но когда Архангел трубит отбой —

— Хей, бой!

— Молодой человек!

— Хей, бой, хей, бой!

-Человек не такой уж молодой.

— Хей, бой!

— Совсем не молодой человек.

— так вот, когда он трубит,

Мы все-таки смотрим вверх.

(Мы смотрим вверх-вверх,

Мы смотрим вверх-вверх.

Ой-ей, мама-мама,

Меня ты поморозила.

Ой-ей, мама-мама,

Меня ты поморозила.)

(Ой-ей, мамо-мамо,

Мене ти поморозила.)

Коли я був маленький, злий дебіл,

За моєю спиною стояв величезний світ.

Здавався тінню від мого волосся,

І дихав мені в темрява, як теплий пес.

Але прийшла черга і для моїх робіт,

Я став тепер іншим навпаки,

І ось мої друзі — Таракан і Лев,

Ми сидимо на кухні між п'яних дів,

Але, що ні ніч, то крутіше ціни на кир,

Але зате саме повітря горить, як спирт,

І ми п'ємо його щодня і нам щодня мало.

(мало)

І наші руки, ноги, голови лежать у кустах,

І над нами наші діти не ставлять хреста,

Я молчу про зірку, ми не стоїмо зірки,

Але коли Архангел трубить відбій —

— Хей, бій!

- Молода людина!

— Хей, бій, хей, бій!

-Людина не така вже молода.

— Хей, бій!

— Зовсім не молода людина.

— так ось, коли він трубит,

Ми все-таки дивимося вгору.

(Ой-ей, мамо-мамо,

Мене ти поморозила.)

Через десять днів сюди прийде весна,

На губах затеплиться смак вина,

Побудь зі мною, поговори зі мною.

— Не все що тільки нам бухати, о бідний янгол мій.

Я був вибілений білим, як білий сніг.

— Він був вибілений білим, як білий дим.

Таким білим, білим, білим, як білий колір.

Таким білим, що став уже майже сивим.

— Содом.

— Монумент не опустить весла.

—Весна

— тебе довела до кута,

І ми стоїмо на куті,

І весь світ має форму склянки.

І якась баба, розкривши крила,

Пролітає над нами, як смерть біла,

І ми дивимося вниз, вниз, вниз, вниз,

Але коли Архангел трубить відбій —

— Хей, бій!

- Молода людина!

— Хей, бій, хей, бій!

-Людина не така вже молода.

— Хей, бій!

— Зовсім не молода людина.

— так ось, коли він трубит,

Ми все-таки дивимося вгору.

(Ми дивимося вгору-вгору,

Ми дивимося вгору-вгору.

Ой-ей, мамо-мамо,

Мене ти поморозила.

Ой-ей, мамо-мамо,

Мене ти поморозила.)