Юбилейная - Несчастный Случай

Мы никогда не умели выковыривать звезды из мглы.

Вот и спели не то, что хотели, а то что смогли.

Мы были, возможно, излишне милы,

И белые тряпки нам стали малы,

На стершихся грифах застыли потеки смолы

Да-да, моя радость — застыли потеки смолы.

Ах, Муза моя, ты пропала, как пудра в снегу.

Проклятые рифмы распались на скрежет и гул.

Искать их трудней, чем иголки в стогу,

Особенно, если искать на бегу,

А я-то бегу еще как — и притом ни гу-гу.

Беги, моя радость, беги — а потом ни гу-гу.

Мажорный кокейн победил алкогольный минор.

Какие-то звери с баянами вышли из нор.

А я все таскаюсь в полночный дозор,

Хоть этот дозор превратился в позор.

Мне кажется, папина тень покинула Эльсинор.

Увы, моя радость, она покинула Эльсинор.

Проигрыш

Вчерашние гимны теперь как частушки звучат.

Веселые зайцы пожрали печальных волчат.

Когда я вдыхаю сегодняшний чад,

Или, скажем, читаю наш собственный чат,

Я понимаю прекрасно: куда как достойней молчать.

А что ты хотел, моя радость?

Пора помолчать.

Ми ніколи не вміли виколупувати зірки з імли.

От і заспівали не те, що хотіли, а що змогли.

Ми були, можливо, зайве милі,

І білі ганчірки нам стали малі,

На стирлих грифах застигли потіки смоли

Так-так, моя радість — застигли потіки смоли.

Ах, Муза моя, ти пропала, як пудра в снігу.

Прокляті рими розпалися на скрегіт і гул.

Шукати їх важче, ніж голки у стогу,

Особливо, якщо шукати на бігу,

А я біжу ще як — і притому ні гу-гу.

Біжи, моя радість, біжи — а потім ні гу-гу.

Мажорний кокейн переміг алкогольний мінор.

Якісь звірі з баянами вийшли з нір.

А я все тягаюся в північну варта,

Хоч цей дозор перетворився на ганьбу.

Мені здається, батькова тінь покинула Ельсінор.

На жаль, моя радість вона покинула Ельсінор.

Програш

Вчорашні гімни тепер, як частушки, звучать.

Веселі зайці пожерли сумних вовченят.

Коли я вдихаю сьогоднішній чад,

Або, скажімо, читаю наш власний чат,

Я розумію чудово: куди як гідніше мовчати.

А що ти хотів, моя радість?

Час помовчати.