Микроскоп - Несчастный Случай

Человек глядит на Солнце,

А оно тому и радо.

Чуть пожиже для эстонца,

Чуть поярче для араба.

Глазки узкие, как щелки,

Или круглые, как лунки.

Солнце надувает щеки

И кричит нам басом гулким:

«Тише, мыши, я вас выше, ну-ка, стойте, словно вкопанные, вижу, я вас вижу»

Человек глядит на Солнце,

И глаза горят пожаром.

Хоть не хоцца, а придется

Жить отныне слепошарым.

В угольки его хрустали-

Ки печально обратились

И смотреть на мир устали

И слезами покатились.

«Тише, мыши, я вас выше, ну-ка, стойте, словно вкопанные, вижу, я вас вижу в

мой веселый микроскоп!»

Человек глядит и тает,

И смола течет по коже.

Кровь и семя закипают,

Скоро выкипят, похоже.

На жаре рука трясется,

Трудно делать харакири.

И висит над миром Солнце,

Как расплавленная гиря.

«Тише, мыши, я вас выше, ну-ка, стойте, словно вкопанные, вижу, я вас вижу в

мой веселый микроскоп!»

Людина дивиться на Сонце,

А воно тому і радо.

Трохи рідше для естонця,

Ледве яскравіше для араба.

Очі вузькі, як щілини,

Або круглі, як лунки.

Сонце надує щоки

І кричить нам басом гулким:

«Тихіше, миші, я вас вище, ну-ка, стійте, ніби вкопані, бачу, я вас бачу»

Людина дивиться на Сонце,

І очі горять пожежею.

Хоч не хоцца, а прийдеться

Жити відтепер сліпошарим.

Вугілля його криштали-

Сумно звернулися

І дивитися на світ втомилися

І сльозами покотилися.

«Тихіше, миші, я вас вище, ну-ка, стійте, немов укопані, бачу, я вас бачу в

мій веселий мікроскоп!

Людина дивиться і тане,

І смола тече по шкірі.

Кров і сім закипають,

Незабаром википлять, схоже.

На спеку рука трясеться,

Важко робити харакірі.

І висить над світом Сонце,

Як розплавлена ​​гира.

«Тихіше, миші, я вас вище, ну-ка, стійте, немов укопані, бачу, я вас бачу в

мій веселий мікроскоп!