Lucille - Tony Christie

In a bar in Toledo, across from the depot

On a barstool she took off her ring

I thought I’d get closer

So I walked on over

I sat down and asked her her name

When the drinks finally hit her

She said,"I'm no quitter

But I finally quit living on dreams

I’m hungry for laughter

Here ever after

I’m after whatever the other life brings."

In the mirror I saw him

And I closely watched him

I thought how he looked out of place

He came to the woman

Who sat there beside me

He had a strange look on his face

The big hands were calloused

He looked like a mountain

For a minute I thought I was dead

But he started shaking

His big heart was breaking

He turned to the woman and said

«You picked a fine time to leave me, Lucille

With four hungry children and a crop in the field

I’ve had some bad times

Lived through some sad times

This time the hurtin' won’t heal

You picked a fine time to leave me, Lucille

After he left us, I ordered more whiskey

I thought how she’d made him look small

From the lights of the barroom to the rented hotel room

We walked without talking at all

She was a beauty, but when she came to me

She must have thought I’d lost my mind

I couldn’t hold her, for the words that he told her

Kept comin' back time after time

«You picked a fine time to leave me, Lucille

With four hungry children and a crop in the field

I’ve had some bad times

Lived through some sad times

This time the hurtin' won’t heal

You picked a fine time to leave me, Lucille

«You picked a fine time to leave me, Lucille

With four hungry children and a crop in the field

I’ve had some bad times

Lived through some sad times

This time the hurtin' won’t heal

You picked a fine time to leave me, Lucille

У барі у Толедо, навпроти депо

На барному стільці вона зняла каблучку

Я думав підійти ближче

Тож я підійшов за

Я сів і запитав її ім’я

Коли напої нарешті вдарили її

Вона сказала: «Я не відступаю

Але я нарешті перестав жити мріями

Я голодний до сміху

Тут назавжди

Я шукаю все, що принесе інше життя».

У дзеркалі я бачив його

І я уважно спостерігав за ним

Я подумав, як він виглядає не до місця

Він прийшов до жінки

Хто сидів біля мене

У нього був дивний вираз на обличчі

Великі руки були мозолистими

Він був схожий на гору

На якусь хвилину я подумав, що я мертвий

Але він почав тремтіти

Його велике серце розбилося

Він повернувся до жінки й сказав

«Ти вибрала вдалий час, щоб залишити мене, Люсіль

З чотирма голодними дітьми та врожаєм у полі

У мене були погані часи

Пережили сумні часи

Цього разу біль не загоїться

Ти вибрала вдалий час, щоб залишити мене, Люсіль

Після того, як він поїхав від нас, я замовив ще віскі

Я подумав, як вона зробила його маленьким

Від світла барної до найнятий готельної кімнати

Ми гуляли, не розмовляючи

Вона була красуня, але коли прийшла до мене

Вона, мабуть, подумала, що я з’їхав із глузду

Я не міг її стримати через слова, які він їй сказав

Раз за разом повертався

«Ти вибрала вдалий час, щоб залишити мене, Люсіль

З чотирма голодними дітьми та врожаєм у полі

У мене були погані часи

Пережили сумні часи

Цього разу біль не загоїться

Ти вибрала вдалий час, щоб залишити мене, Люсіль

«Ти вибрала вдалий час, щоб залишити мене, Люсіль

З чотирма голодними дітьми та врожаєм у полі

У мене були погані часи

Пережили сумні часи

Цього разу біль не загоїться

Ти вибрала вдалий час, щоб залишити мене, Люсіль