Larger Than Life - Sonata Arctica

I climb up on the stage

Wearing an old mans face

I’ve said those words a thousand times

I memorized the lines of Paris, The Prince and Friar

I might one day play them too

To get here took its time, I forgot to make a life

Between the scripted ones I knew

When admiration grew I was only loved by few

My true love and passion — everyone knew

Hamlet in Lapland, King Lear died in Vienna

Venice and Othello, Madrid I am Henry the 8th

I am, I am

We all shall one day become what we play

The marvelous, magical, bewildering array

Of trees and stones as we work our way up

To become these icons of lust and what not

«We live in the sin of self-indulgent… larger than life

Yeah, that’s what I am!

I am a goddamn Peter Pan, maaaaaaan!

But the one palace I won’t grow up in

Staged a broken leg deep in my grave»

When life becomes a play and I don’t know the role

I’m cast it’s all wrong out I cannot escape before the

Curtain call

One last time build myself a wall to cry on

To hide in plain view

I will fall deeper into the role written

In a drunken haze, it seems, by the Shakespeare in me

Stage, film and television

Twenty-four seven on the scene, I’m

Larger than life…

Nightclubs, cabarets, spotlights never turn away now

Larger than life…

The meaning of the fame is getting

Lesser by the day for me somehow

Larger than life…

My friends all have families

Who now have their families

I lived half a century aboding deep in vanities

Am I now wise, when I’ve learned all the traits

Of a fool?

The mirror now cries, ageless mask fades to true life

To taste the immortal grace I lived the role I played

Alone in a golden cage

Life is what we make of it sometimes, sometimes

Sometimes we just want to play

So don’t take life so seriously

Play, love, have fun, leave misery be

Regrets are built in a cold dark cage

Where nothing ever happens

Where nothing ever happens

So don’t take life so seriously

Where nothing ever happens…

Where nothing ever happens…

Where nothing ever happens…

I climb down from the stage

Remove the young man’s face

And underneath reveal a sage

«Young man, you play my role

Breath life into that soul

Prepare to live a thousand lives»

Now when you think it’s all over, you find love

A flower starts to bloom, a chapter starts anew

The greatest moment in life

Mirror still lies, time’s a cruel, silent landslide

It builds you up within, destroys the shell you’re in

And everything will fall into place

When life becomes a play

And I (you) don’t know the role I’m cast (you're cast)

It’s all wrong, but I (you) cannot

Escape before the curtain call

One last time, build yourself a wall to cry on

For anybody to see

You will fall deeper into the role you wrote in a drunken

Haze, it seems, with the Shakespeare within

Stage, film and television, twenty four seven on the…

Я підіймаюся на сцену

На обличчі старого

Я сказав ці слова тисячу разів

Я вивчив напам’ять рядки Париса, Принца і Брата

Одного дня я міг би зіграти в них

Щоб потрапити сюди, потрібен час, я забув налаштувати життя

Поміж сценаріями, які я знав

Коли захоплення росло, мене любили лише небагато

Моя справжня любов і пристрасть — всі знали

Гамлет у Лапландії, король Лір помер у Відні

Венеція та Отелло, Мадрид Я  Генріх 8-й

Я є, я є

Ми всі колись станемо тими, у що граємо

Чудовий, чарівний, дивовижний масив

З дерев і каменів, поки ми піднімаємось

Стати цими іконами пожадливості та чого ні

«Ми живемо у гріху потурання собі... більшому за життя

Так, це я !

Я проклятий Пітер Пен, маааааа!

Але єдиний палац, у якому я не виросту 

Влаштував зламану ногу глибоко в моїй могилі»

Коли життя стає гравою, а я не знаю ролі

Мені кидається, що все не так, я не можу втекти раніше

Завіса

Останній раз будую собі стіну, щоб поплакати

Щоб сховати в звичайному перегляді

Я глибше вникаю в написану роль

У п’яному серпанку, здається, Шекспір ​​у мені

Сцена, кіно і телебачення

Двадцять чотири сім на місці, я

Більше за життя…

Нічні клуби, кабаре, софіти тепер ніколи не відходять

Більше за життя…

Сенс слави набуває

Щось менше для мене

Більше за життя…

У всіх моїх друзів є сім’ї

Які зараз мають свої сім’ї

Я прожив півстоліття, перебуваючи в суєті

Чи я мудрий тепер, коли навчився всіх рис

Дурня?

Дзеркало тепер плаче, нестаріюча маска зникає до справжнього життя

Щоб скуштувати безсмертну благодать, я жив роллю, яку зіграв

Сам у золотій клітці

Життя — це те, що ми з нього інколи, іноді

Іноді ми просто хочемо пограти

Тому не сприймайте життя так серйозно

Грай, люби, веселись, залиш біда

Жалі закладені в холодній темній клітці

Де ніколи нічого не відбувається

Де ніколи нічого не відбувається

Тому не сприймайте життя так серйозно

Де ніколи нічого не відбувається…

Де ніколи нічого не відбувається…

Де ніколи нічого не відбувається…

Я спускаюся зі сцени

Приберіть обличчя молодої людини

А під ним – мудрець

«Юначе, ви граєте мою роль

Вдихніть життя в цю душу

Приготуйтеся прожити тисячу життів»

Тепер, коли ти думаєш, що все скінчилося, ти знаходиш любов

Квітка починає цвісти, розділ починається заново

Найкращий момент у житті

Дзеркало все ще лежить, час жорстокий, тихий зсув

Воно збудовує вас всередині, руйнує оболонку, в якій ви перебуваєте

І все стане на свої місця

Коли життя перетворюється на гру

І я (ти) не знаю, на яку роль я (ти)

Все це неправильно, але я (ви) не можу

Втеча до завіси

Останній раз побудуйте собі стіну, щоб поплакати

Щоб усі бачили

Ви глибше потрапите в роль, яку ви написали в п’яному

Схоже, серпанок із Шекспіром всередині

Сцена, кіно і телебачення, двадцять чотири сім на …