Tapis rouge - 113, Lil'Loo

Elle savait ce qu’elle faisait.

Elle savait ce qu’il allait ce produire.

Ce soir était un soir ou la nuit lui appartenait.

Précieusement, charnue de désirs elle s'était glissée

dans un bain chaud et impudique.

Avec précaution elle avait parfumé son corps de crème.

Elle savait que ce soir elle mettrait toutes ses valeurs

dans le tiroir de sa mémoire.

Nez de clown, rouge.

Elle l’avait appelé.

Un café?

Il avait répondu oui, il savait ce qu’il faisait.

Deux adultes.

Deux adultes mais si enfantins, tellement seuls.

Personne ne saurait.

Tuer le temps ensemble, ballon rouge.

Ils ne s’aimaient pas vraiment d’amour,

Ils aimaient être ensemble et partager des joies,

Des peines et soulager leurs désirs charnels.

Rien de plus, tristement.

Chez lui, un café, des paroles.

Des flots de paroles pour éviter tous regards.

Pour fuir des désirs, des envies.

Un café.

Des secrets confiés, échangés.

Banal.

Nez rouge, un soir fugace.

Puis il est l’heure de se séparer.

Lui offre un cadeau, elle sensible sens qu’une tension monte.

Il la raccompagne.

Et dans la voiture une phrase «j'ai envie de t’embrasser»

déclenche un torrent de passion.

Trop longtemps retenu.

Pas de tapis rouge.

Avidement les lèvres se rencontrent, avidement des mains s'évadent.

Une chaleur se dégage.

Lui, plein de désir sous des mains câlines,

Elle, pleine de désirs sous des mains fouilleuse.

Plus rien ne les retient, la nuit les drape.

La nuit les couvre.

Une jupe est remontée à la hâte.

Dans cette folie,

Une seule jambe de collant est enlevée

Pour offrir un sexe gonflé de désir une main glisse à l’intérieur,

Des cuisses chaudes de promesses.

Ballon rouge.

Plus rien ne les arrête.

Le siège de la voiture se couche.

Puis lentement, délicieusement chacune des quatre mains

déshabille l’autre.

Des baisers avides déchaînent deux corps demande.

Puis, les deux corps s’unissent, s’accouplent.

Tendrement, il pénètre en elle.

Tendrement il la pénètre.

Elle se cabre, l’invitant à rester, l’invitant à se donner.

Sans amour.

Tout devient vivant.

Tout devient douleur.

De légers tressaillement envahissent les corps des deux amants.

Impudique dans leurs chairs, ils s’abandonne l’un dans l’autre.

Ils se donnent sans compter.

Ils prennent, ils donnent.

Ils prennent.

Fulgurant de haine envers elle, elle joue à l'épanouie.

Le pastique du ballon rouge grince.

Ballon rouge éclaté, tapis rouge enroulé, nez rouge de clown.

C’est fini la tempête des sentiments charnels.

Chacun se rhabille mine de rien, mine de tout.

Pas un mot.

Pas une promesse, pas un mot d’amour.

Que soulager des envies.

La voiture démarre.

Tout est fini.

Ne rien dire.

Ballon rouge et vide grenier.

Un au revoir, lancé à la hâte.

Demain elle reprendra un bain pour un amant lointain

Miroir ne triche pas, l’odeur qu’elle regarde pue.

Elle sait, le jeu est dégueulant de tristesse.

Une nouvelle histoire courte d’un jour,

Pour ne pas croire.

Mais dans un ventre trop lourd de secret,

Elle continuer son chemin vers une fin sans parole.

Mais ballon rouge va éclater

Вона знала, що робить.

Вона знала, що станеться.

Сьогодні була ніч, де ця ніч належала йому.

Дорогоцінно, м'ясиста від бажань, вона послизнулась

в гарячій і нескромній ванні.

Вона обережно напарфумувала своє тіло кремом.

Вона знала, що сьогодні ввечері викладе всі свої цінності

у шухляді його пам'яті.

Ніс клоуна, червоний.

Вона подзвонила йому.

Каву?

Він відповів, що так, він знав, що робить.

Двоє дорослих.

Двоє дорослих, але такі дитячі, такі самотні.

Ніхто б не знав.

Вбиваємо час разом, червона повітряна куля.

Вони не дуже любили один одного,

Їм подобалося бути разом і ділитися радощами,

Скорботи і полегшення їхніх плотських бажань.

Більше нічого, на жаль.

Вдома кава, слова.

Потоки слів, щоб уникнути всіх очей.

Втікати від бажань, бажань.

Кава.

Довірили секрети, обмінялися.

Звичайний.

Червоний ніс, один швидкоплинний вечір.

Тоді настав час розійтися.

Пропонуючи йому подарунок, вона чуйно відчуває зростання напруги.

Він її супроводжує.

А в машині речення "Я хочу тебе поцілувати"

розв'язує потік пристрасті.

Занадто довго стримували.

Без червоної доріжки.

Жадібні губи зустрічаються, жадібно тікають руки.

Виходить тепло.

Він, сповнений бажання під ласкавими руками,

Вона, сповнена бажань під шуканими руками.

Більше їх ніщо не стримує, ніч закутує.

Ніч їх накриває.

Нашвидкуруч підтягується спідниця.

У цьому божевіллі

Знімається лише одна ніжка колготок

Щоб запропонувати секс, опухла від бажання, рука прослизає всередину,

Гарячі стегна обіцянок.

Червона повітряна куля.

Їх уже ніщо не зупиняє.

Автокрісло опускається.

Потім повільно, смачно кожна з чотирьох рук

роздягніть іншого.

Жадібні поцілунки викликають потребу двох тіл.

Потім два тіла з’єднуються, з’єднуються.

Ніжно входить він до неї.

Ніжно він проникає в неї.

Вона піднімається, запрошуючи його залишитися, запрошуючи віддати себе.

Без кохання.

Усе стає живим.

Усе стає болем.

Легкі тремтіння вторгаються в тіла двох закоханих.

Нескромні у своїй плоті, вони віддають себе один одному.

Вони віддають себе, не рахуючи.

Беруть, дають.

Вони беруть.

Палаючи ненавистю до неї, вона грає виконано.

Пластик червоної кулі скрипить.

Розірвався червоний повітряна куля, згорнута червона доріжка, червоний клоунський ніс.

Буря плотських почуттів закінчилася.

Всі одягаються невимушено, невимушено.

Ні слова.

Ні обіцянки, ні слова любові.

Що знімає тягу.

Машина заводиться.

Все закінчено.

Нічого не кажи.

Червона повітряна куля і гаражний розпродаж.

Швидке прощання.

Завтра вона знову прийме ванну для далекого коханця

Дзеркало не обманює, запах, на який вона дивиться, смердить.

Вона знає, гра огидно сумна.

Нова коротка історія дня,

Не вірити.

Але в надто тяжкому від таємниці животі,

Вона продовжує свій шлях до безмовного кінця.

Але червона повітряна куля лопне