Season Suite: Late Winter, Early Spring (When Everybody Goes to Mexico) - John Denver

Silently the morning mist is lying on the water, captive moonlight waiting for

the dawn.

Softly like a baby’s breath, a breeze begins to whisper.

The sun is coming quick you must be dawn.

Smiling like a superstar the morning comes in singing, the promise of another

sunny day.

And all the flowers open up to gather in the sunshine, I do believe that

summer’s here to stay.

And do you care what’s happening around you,

do your senses know the changes when they come?

Can you see yourself reflecting in the seasons, can you understand the need to

carry on?

Riding on the tapestry of all there is to see, so many ways and oh,

so many things.

Rejoicing in the differences, there’s no one just like me.

Yet as different as we are, we’re still the same.

And oh, I love the life within me, I feel a part of everything I see.

And oh, I love the life around me, a part of everything is here in me.

A part of everything is here in me, a part of everything is here in me.

Reflections on the water, like shadows in my mind,

speak to me of passing days and nights and passing time.

The falling leaves are whispering, winter’s on its way.

I close my eyes remembering the warmth of yesterday.

It seems a shame to see September swallowed by the wind.

And more than that, it’s oh, so sad to see the summer end.

And though the changing colors are a lovely thing to see,

if it were mine to make the change I think I’d let it be.

But I don’t remember hearing anybody asking me.

It’s cold and it’s getting colder.

It’s gray and white and winter all around.

And oh, I must be getting older, all this snow is trying to get me down.

There’s a fire in the corner slowly dying, sometimes I just don’t feel like

going on anymore.

And yet I know it’s more than worth the waiting for another chance to see the

summer sun,

come on, shine on me.

There’s a fire in the corner slowly dying, sometimes I just don’t feel like

going on anymore.

And yet I know it’s more than worth the waiting for another chance to see the

summer sun,

come on, shine on me.

Open up your eyes and see the brand new day, the clear blue sky and brightly

shining sun.

Open up your ears and hear the breezes say, «everything that’s cold and gray is

gone.»

Open up your hands and feel the rain come down,

taste the wind and smell the flowers' sweet perfume.

Open up your mind and let the light come in, the earth has been reborn and life

goes on.

Do you care what’s happening around you?

Do your senses know the changes when

they come?

Can you see yourself reflected in the seasons?

Can you understand the need to

carry on?

Riding on the tapestry of all there is to see, so many ways and oh,

so many things.

Rejoicing in the differences, there’s no one just like me.

Yet as different as we are, we’re still the same.

And oh, I love the life within me, I feel a part of everything I see.

And oh, I love the life around me, a part of everything is here in me.

A part of everything is here in me, a part of everything is here in me.

(Derek, there were some good things in there…)

Тихо ранковий туман лежать на воді, полонений місячний світ чекає

Світанок.

Тихо, як подих дитини, вітерець починає шепіти.

Сонце швидко сходить, ви, мабуть, світаєте.

Усміхаючись, як суперзірка, ранок приходить спів, обіцянка іншого

сонячний день.

І всі квіти розкриваються, щоб зібратися на сонці, я в це вірю

літо тут, щоб залишитися.

І вам байдуже, що відбувається навколо вас,

чи знають ваші почуття, коли вони настануть?

Чи можете ви бачити, що відбиваєтесь у порах року, чи розумієте ви необхідність

продовжуй?

Їзда на гобелені всього, що можна побачити, так багато способів і о,

так багато речей.

Радіючи різницям, немає нікого, як я.

Проте, якими б ми не були, ми все одно однакові.

І о, я люблю життя всередині себе, відчуваю частину усього, що бачу.

І о, я люблю життя навколо, частина усього тут в мені.

Частина усього тут в мені, частина все тут в мені.

Відображення на воді, як тіні в моїй свідомості,

розкажи мені про те, що минає дні, ночі та минаючий час.

Опадає листя шепоче, зима в дорозі.

Я закриваю очі, згадуючи тепло вчорашнього дня.

Соромно бачити, як вересень поглинає вітер.

І більше того, о, так сумно бачити кінець літа.

І хоча зміна кольорів — це приємно побачити,

якби я вніс зміни, думаю, я б це дозволив.

Але я не пам’ятаю, щоб хтось мене запитував.

Холодно і стає холодніше.

Навколо сіро-біле і зима.

І о, я, мабуть, старію, весь цей сніг намагається збити мене.

У кутку вогонь повільно вмирає, іноді мені просто не хочеться

триває більше.

І все ж я знаю, що це більш ніж варте того, щоб чекати ще одного шансу побачити це

літнє сонце,

давай, світи мені.

У кутку вогонь повільно вмирає, іноді мені просто не хочеться

триває більше.

І все ж я знаю, що це більш ніж варте того, щоб чекати ще одного шансу побачити це

літнє сонце,

давай, світи мені.

Відкрийте очі та побачите новий день, чисте блакитне небо та яскраве

сяюче сонце.

Відкрийте вуха і почуйте, як вітер говорить: «все холодне й сіре

пішов.»

Розкрийте руки і відчуйте, як йде дощ,

спробувати вітер і відчути солодкий аромат квітів.

Відкрийте свій розум і впустіть світло, земля відродилася і життя

йде на.

Вам байдуже, що відбувається навколо вас?

Чи знають ваші органи чуття про зміни, коли

вони приходять?

Чи можете ви побачити себе відображенням у сезонах?

Чи можете ви зрозуміти необхідність

продовжуй?

Їзда на гобелені всього, що можна побачити, так багато способів і о,

так багато речей.

Радіючи різницям, немає нікого, як я.

Проте, якими б ми не були, ми все одно однакові.

І о, я люблю життя всередині себе, відчуваю частину усього, що бачу.

І о, я люблю життя навколо, частина усього тут в мені.

Частина усього тут в мені, частина все тут в мені.

(Дерек, там було кілька хороших речей…)