Valideynləri Unutmayaq - Uran

Onların sevgisi, onların əllərinin istisi

Onların şirin səsi, onların isti nəfəsi

Ananın laylay nəğməsi, atanın verdiyi məsləhət

Çəkdiyi əziyyət, səhvləri görüb nəsihət verməsi

Başa düşmürəm, bunları necə olar unutmaq?

Necə olar rahat yatmaq biləndə anan xəstə?

Hər kəsdə vicdan var, amma hamıda deyil eyni

Necə olar unutmaq səni yaratmış valideyni?

Axı bizim damarımızda axan onların qanı

Axı biz yuxusuz qoymuşuq gecələr narahat ananı

Axı ata kəsir boğazından ki, övladı olsun tox

Övlad unutqanlığını necə bağışlamaq olar?

Yox!

Mənim bütün nifrətim o övladlara qarşı

Hansılarının pula, işə, ailələrinə elə qarışıb başı

Vaxt tapmırlar doğma evlərinin qapısın döyməyə

Ananın əlindən öpməyə və yaxud adi zəng etməyə

Atanın üzünə olan ağ, fikirləşmir ki, bir gün eyni şeylə

Öz övladı qəlbinə vuracaq dağ

Hər uşaq bir ümid, valideyni üçün bir ulduz

Onlar axı saçlarını ağardıblar bizim üçün onsuz

Qalan ömürlərin niyə alaq əllərindən?

Niyə fərəhli valideyn baxışın silək gözlərindən?

Özlərindən sonra qoymurlar yadigar soyuq daşı

Onlardan yadigardır hər bir övladın yaddaşı

Valideyn insanlığından asılı olmayaraq müqəddəsdir

Valideyn atadır, anadır, valideyn o kəsdir

Hansı düşünür balasın, düşünmür pul, ev, əyin

Yaşayar, rəhmətə gedər, lakin unudulmaz valideyn

Valideyn insanlığından asılı olmayaraq müqəddəsdir

Valideyn atadır, anadır, valideyn o kəsdir

Hansı düşünür balasın, düşünmür pul, ev, əyin

Yaşayar, rəhmətə gedər, lakin unudulmaz valideyn

Doğuluruq, ilk qidamız olur ana südü

Ana sığalı, nəvazişi, ana laylay, öyüdü

Ananın incə əlləri, biz hələ onun tanımırıq

Tanısaq da hələ digər qadınlardan ayırmırıq

Amma getdikcə onun səsi, onun isti qucağı

Olur bizə doğma, yandırır sönməz ocağı

Uşağı alırlar anadan, o ağlayır, bilir

Təzə açılmış əllərin anaya doğru uzadır, ona gəlir

Budur ata kobud əllərində körpə övladın tutub

Oğlandır.

Sevinib, bütün problemləri unudub

Gözləri dolur, amma ağlamır, ataya yaraşmaz

Ata sevir daxilən, zahirən isə alışmaz

Ata çalışar gecə-gündüz, duymasın övlad ehtiyac

Paltara, geyimə, yeməyə, lap özü qalar ac!

Təki balası sevinsin, gülsün, təki

Atanın uşaqlıqda görmədiyi günləri onun uşağı görsün!

Həyatda ən böyük səhvdir, valideyni unutmaq

Ana kəlağayısını yandırmaq, ata əziyyətini atmaq

Sonda ailə münasibətlərin qırmaq, qurutmaq

Qocalmaq, valideyn olmayıb məzara çatmaq

Mən diz çökürəm valideynlərimin önündə

Öpürəm əllərindən, çünki mənim bu günüm də

Dünənim də, sabahım da hər zaman onlara borclu

Ulu tanrım, onların kölgəsində gedim, bitirim yolu

Valideyn insanlığından asılı olmayaraq müqəddəsdir

Valideyn atadır, anadır, valideyn o kəsdir

Hansı düşünür balasın, düşünmür pul, ev, əyin

Yaşayar, rəhmətə gedər, lakin unudulmaz valideyn

Valideyn insanlığından asılı olmayaraq müqəddəsdir

Valideyn atadır, anadır, valideyn o kəsdir

Hansı düşünür balasın, düşünmür pul, ev, əyin

Yaşayar, rəhmətə gedər, lakin unudulmaz valideyn

Valideynin itirən uşaq, uşağın itirən valideyn

Bundan ağır cəza varmı, anladın mənə deyin?

Bəs onda sağlıqlarında onlara verilən qiymət

Hörmət olur bəzən ucuz, niyə anlamır cəmiyyət?!

İnkişaf edirik, lakin valideyn-övlad münasibəti

Hələ ki, məndə, ancaq oyadır heyrəti

Mərifəti, məhəbbəti başqa rənglərlə rəngləməyək

Qüruru saxlayaq, onlar atadır, anadır ölməyək!

Yanlarına gedək, hallarını soruşaq, biz hələ böyüməmişik

Biz ömür boyu valideynlərimiz üçün uşaq

Övlad ləzzətin hiss etdirək ataya, anaya

Onsuz da çətindir valideyn öz övladına nə vaxtsa doya

Demirəm heç nə etməyin, demirəm yaxşı geyinməyin

Demirəm ailənizi qurmayın, uşaqlarınızı böyütməyin

Demirəm sevməyin, gülməyin, yaxud əylənməyin

Sadəcə onları unutmayın, çünki unudulmaz valideyn!

Valideyn insanlığından asılı olmayaraq müqəddəsdir

Valideyn atadır, anadır, valideyn o kəsdir

Hansı düşünür balasın, düşünmür pul, ev, əyin

Yaşayar, rəhmətə gedər, lakin unudulmaz valideyn

Valideyn insanlığından asılı olmayaraq müqəddəsdir

Valideyn atadır, anadır, valideyn o kəsdir

Hansı düşünür balasın, düşünmür pul, ev, əyin

Yaşayar, rəhmətə gedər, lakin unudulmaz valideyn

Їх любов, тепло їхніх рук

Їх солодкий голос, їх тепле дихання

Плач матері, порада батька

Страждати, бачити помилки і давати поради

Не розумію, як їх забути?

Як мама може хворіти, якщо їй зручно спати?

У всіх є совість, але не у всіх однакова

Як можна забути того батька, який створив тебе?

Адже їх кров тече в наших жилах

Адже ми ночами спали стурбованою мамою

Адже батько перерізає собі горло, щоб його дитина ситий

Як пробачити забудькуватість дитини

Ні!

Вся моя ненависть до тих дітей

Які з них так займаються грішми, роботою, сім’ями

Вони не встигають постукати у двері свого житла

Поцілувати руку матері або зробити звичайний дзвінок

Білий на батьковому обличчі не думає, що колись те саме станеться

Гора, яка вразить серце його дитини

Кожна дитина – це надія, зірка для своїх батьків

Вони освітлювали нам волосся без цього

Навіщо відсівати решту свого життя?

Чому очі щасливих батьків?

Вони не залишають після себе холодного каменю

Пам'ять кожної дитини - це пам'ять про них

Батько святий, незалежно від людяності

Батько - це батько, мати, батько - це людина

Що б не думала дитина, не думає про гроші, дім, одяг

Живе, йде на милість, але незабутній батько

Батько святий, незалежно від людяності

Батько - це батько, мати, батько - це людина

Що б не думала дитина, не думає про гроші, дім, одяг

Живе, йде на милість, але незабутній батько

Ми народжуємось, наша перша їжа – грудне молоко

Мамина ласка, ласка, мамина лемент, порада

Мамині ніжні руки, ми її досі не впізнаємо

Хоча ми знаємо один одного, ми все одно не відокремлюємося від інших жінок

Але все частіше його голос, його теплі обійми

Воно для нас рідне, горить негасне вогнище

Забирають дитину від народження, вона плаче, знає

Він простягає щойно розкриті руки до матері й підходить до неї

Ось батько тримає дитину в своїх грубих руках

Це хлопчик.

Він зрадів і забув про всі проблеми

Очі повні, але він не плаче, не підходить до батька

Батько любить внутрішньо, але зовні не звикає

Батько працює день і ніч, йому потрібно, щоб дитина чула

Одяг, одяг, їжа, він голодний!

Нехай дитина радіє і сміється

Нехай дитина побачить дні, яких не бачив батько в дитинстві!

Найбільша помилка в житті – забути батьків

Спалити утробу матері, полегшити батькові страждання

Зрештою, сімейні стосунки руйнуються і висихають

Старіє, без батьків доходить до могили

Я стаю на коліна перед своїми батьками

Я цілую їм руки, бо це мій день

Я завжди в боргу перед ними, і вчора, і завтра

Великий Боже, я пішов у їхню тінь, Я закінчу шлях

Батько святий, незалежно від людяності

Батько - це батько, мати, батько - це людина

Що б не думала дитина, не думає про гроші, дім, одяг

Живе, йде на милість, але незабутній батько

Батько святий, незалежно від людяності

Батько - це батько, мати, батько - це людина

Що б не думала дитина, не думає про гроші, дім, одяг

Живе, йде на милість, але незабутній батько

Дитина, яка втратила батьків, батько, який втратив дитину

Чи є покарання важче за це, скажіть?

А потім цінність, надана їм у здоров’ї

Повага часом дешева, чому суспільство не розуміє ?!

Ми розвиваємо, але стосунки батьки-дитина

У мене він досі є, але він мене вражає

Не будемо фарбувати просвітлення і любов іншими фарбами

Пишаймося, вони батьки і матері, не вмираємо!

Ходімо до них, запитаємо про їхнє становище, ми ще не виросли

Для батьків ми діти на все життя

Давайте змусимо дитину відчути радість тата і матері

Батьку вже важко прогодувати свою дитину

Я не кажу нічого не робити, я не кажу, що не одягайтеся добре

Я не кажу, що не будуй сім’ю, не виховуєш дітей

Я не кажу, що не люби, не смійся, не розважайся

Тільки не забувайте їх, адже вони незабутні батьки!

Батько святий, незалежно від людяності

Батько - це батько, мати, батько - це людина

Що б не думала дитина, не думає про гроші, дім, одяг

Живе, йде на милість, але незабутній батько

Батько святий, незалежно від людяності

Батько - це батько, мати, батько - це людина

Що б не думала дитина, не думає про гроші, дім, одяг

Живе, йде на милість, але незабутній батько