Мои белые - Zvensky

Мои друзья это мои партнёры.

И прикинь так получилось, почти все с одного района.

Добрынка, Садовое, мы рыла проворные.

Нахлынем, как ревизоры в Закарпатские узоры.

За столом друг друга не позорим, разговаривая не базарим.

На наших х*й позаришься, мои белые безбашенные.

Но неплохо варят башни, из гвоздей и саморезов наша каша.

А от понторезов нас подташнивает.

Обходимся без алкашки.

Мотивация вперёд нас тащит.

Это тяжёлое дерьмо, а не hard shit.

Московское клеймо на этот стаффчик ставлю, как ставки на скачки.

Ну-ка ставь-ка на скачку,

Пока мысли по биту скачут, а грызли впадают в спячку.

Рэп правильный нас тут за уши тащит.

Лишних скидываю, как хвост ящер, как мелочь в ящик.

Как снег с тачки, как золото в яшме.

Одни улетают, как сигарета из пачки.

Как в сэндвиче шпажки.

Мы тут по стеклу пляшем.

Мои белые безбашенные, мои белые отважные.

Как нигеры пашем под солнцем уставшим.

Одни улетают, как сигарета из пачки.

Как в сэндвиче шпажки.

Мы тут по стеклу пляшем.

Мои белые безбашенные, мои белые отважные.

Как нигеры пашем под солнцем уставшим.

Этот звук летит оттуда, где написано The play Power Lower.

По воздуху звуковыми волнами.

Мы и без «кайенов» не в обломе, почти всегда голодные.

Держимся в форме, голова пропитана холодом.

По ладам пальцы волоком, по годам братцы подобраны.

Пора, братцы, пробовать и держать оборону.

Мои белые на дым косого, как на блестяжки вороны.

Не особой породы, а просто своим приоткрыты ворота.

Это не мои нигеры на фото и не мои негры.

Со мной смуглые и белые, очень бородатые и нет.

Не богатые и не бедные мы так где-то между.

Там же, где и прежде трамваев слышан скрежет.

Не больше не меньше, а забираем своё.

Чистый честный расчёт, не оставляем паспорт в залог.

Дружбу в замок, ключ уходит на дно.

Сейчас миром правит зло и лишь изредка добро.

Одни улетают, как сигарета из пачки.

Как в сэндвиче шпажки.

Мы тут по стеклу пляшем.

Мои белые безбашенные, мои белые отважные.

Как нигеры пашем под солнцем уставшим.

Одни улетают, как сигарета из пачки.

Как в сэндвиче шпажки.

Мы тут по стеклу пляшем.

Мои белые безбашенные, мои белые отважные.

Как нигеры пашем под солнцем уставшим.

Мої друзі – це мої партнери.

І прикинь так вийшло, майже все з одного району.

Добринка, Садове, ми рила спритні.

Нахлинемо, як ревізори в Закарпатські візерунки.

За столом один одного не ганьбимо, розмовляючи не базарим.

На наших х*й зазіхнеш, мої білі безбашенні.

Але непогано варять вежі, із цвяхів і саморізів наша каша.

А від понторізів нас нудить.

Обходимося без алкашки.

Мотивація вперед нас тягне.

Це важке лайно, а не hard shit.

Московське тавро на цей стафчик ставлю, як ставки на стрибки.

Ану ставь на стрибку,

Поки що думки по биту скачуть, а гризлі впадають у сплячку.

Реп правильний нас тут за вуха тягне.

Зайвих скидаю, як хвіст ящір, як дрібниця в скриньку.

Як сніг із тачки, як золото в яшмі.

Одні відлітають, як цигарка з пачки.

Як у сендвічі шпажки.

Ми тут по скляному танцю.

Мої білі безбашенні, мої білі відважні.

Як нігери оремо під сонцем втомленим.

Одні відлітають, як цигарка з пачки.

Як у сендвічі шпажки.

Ми тут по скляному танцю.

Мої білі безбашенні, мої білі відважні.

Як нігери оремо під сонцем втомленим.

Цей звук летить звідти, де написано The Play Lower.

Повітря звуковими хвилями.

Ми і без «каєнів» не в обломі, майже завжди голодні.

Тримаємося у формі, голова просякнута холодом.

По ладах пальці волоком, по роках брати підібрані.

Пора, братики, пробувати і тримати оборону.

Мої білі на дим косого, як на блискучі ворони.

Не особливої ​​породи, а просто своїм прочинені ворота.

Це не мої нігери на фото і не мої негри.

Зі мною смагляві та білі, дуже бородаті і немає.

Не багаті і не бідні ми так десь між.

Там, де, і раніше трамваїв чути скрегіт.

Не більше не менше, а забираємо своє.

Чистий чесний розрахунок, не залишаємо паспорт у заставу.

Дружбу в замок, ключ йде на дно.

Зараз миром править зло і тільки зрідка добро.

Одні відлітають, як цигарка з пачки.

Як у сендвічі шпажки.

Ми тут по скляному танцю.

Мої білі безбашенні, мої білі відважні.

Як нігери оремо під сонцем втомленим.

Одні відлітають, як цигарка з пачки.

Як у сендвічі шпажки.

Ми тут по скляному танцю.

Мої білі безбашенні, мої білі відважні.

Як нігери оремо під сонцем втомленим.