Пепел - Женя Дэп

Стрелки на часах ускоряют шаг, бьют бунт,

А правды здесь нет вовсе.

Я навстречу к тебе иду,

За ответами, моя осень.

Куплет 1:

Но не все превращается в пепел,

А я дурак, не заметил сначала, куда дул ветер.

Я обещал согреть ее, что бы ни было,

Я обещал не лгать тебе в текстах — тут без выбора.

Сколько отмерено нам лет,

Когда последний рассвет — неважно.

Хотим жить так, как будто времени нет,

Остаться человеком среди этих безумных гиен.

В итоге, каждый герой своей трилогии

Ищет смысл в мониторе, а он на пороге.

Он стучит в окно к тебе восходящим солнцем,

Свет души на поле тьмы — все, что остается нам.

Смотри, время пишет новый забег,

А мы стали другими, а мы стали чужими, чуешь, нет?

Твоя душа — обратка запуталась в сетке,

Выпусти эту птицу наружу, ей не место в клетке.

Припев (2х)

Куплет 2:

Там за горизонтом мир стирает в пепел.

Все те мои слова, всех тех, кого еще я встретил.

Буду счастлив если повидаемся,

А этот шар пусть вращается.

Время бежит новый забег, сколько лет ты В поисках веры, которой нет, безответной.

Если твое сердце ведет свет, вспомни про отца

И сожми руки в кулаки, если стремно сдаваться.

На часах подвиснут стрелки,

Краски меркнут, боль, так и должно быть наверно.

Тут ливни в ответ на просьбу перемен,

Значит ты не один, в тебя верят через этот тлен.

Помни, кто мы, даже забугорным морем.

Именно ты — потомок героев.

Молча иди, смотри, сука, протяни нить,

Но помни, иначе зачем тебе быть?

Переход (2х):

Не кричи, не мани рукой,

Набирай высоту со мной, со мной.

Не кричи, не мани рукой,

Набирай высоту со мной, со мной.

Я топчу обрывки чувств под этой луной.

Припев (2х)

Стрілки на годиннику прискорюють крок, б'ють бунт,

А правди тут немає зовсім.

Я назустріч до тебе йду,

За відповідями, моя осінь.

Куплет 1:

Але не все перетворюється на попіл,

А я дурень, не помітив спочатку, куди віяв вітер.

Я обіцяв зігріти її, що б не було,

Я обіцяв не брехати тобі в текстах — тут без вибору.

Скільки відміряно нам років,

Коли останній світанок — не має значення.

Хочемо жити так, ніби часу немає,

Залишитися людиною серед цих шалених гієн.

У підсумку, кожен герой своєї трилогії

Шукає сенс у моніторі, а він на порозі.

Він стукає у вікно до тебе сонцем, що сходить,

Світло душі на полі темряви — все, що залишається нам.

Дивись, час пише новий забіг,

А ми стали іншими, а ми стали чужими, чуєш, ні?

Твоя душа — обратка заплуталася в сітці,

Випусти цього птаха назовні, йому не місце в клітині.

Приспів (2х)

Куплет 2:

Там за горизонтом світ стирає в попіл.

Усі ті мої слова, всіх тих, кого ще я зустрів.

Буду щасливий, якщо побачимося,

А ця куля нехай обертається.

Час біжить новий забіг, скільки років ти в пошуках віри, якої немає, нерозділеної.

Якщо твоє серце веде світло, згадай про батька

І стисні руки в кулаки, якщо стрімко здаватися.

На годиннику підвиснуть стрілки,

Фарби меркнуть, біль, так і має бути напевно.

Тут зливи у відповідь на прохання змін,

Значить ти не один, в тебе вірять через цей тлін.

Пам'ятай, хто ми, навіть зарубіжним морем.

Саме ти — нащадок героїв.

Мовчки йди, дивись, сука, простягни нитку,

Але пам'ятай, інакше навіщо тобі бути?

Перехід (2х):

Не кричи, не мані рукою,

Набирай висоту зі мною, зі мною.

Не кричи, не мані рукою,

Набирай висоту зі мною, зі мною.

Я топчу уривки почуттів під цим місяцем.

Приспів (2х)