Не холодно - Женя Бриз

Развивая волосы прохладой оттенками жёлтого

Встречаю тебя после долгой разлуки

Остановите время так, чтобы всю жизнь

Я мог смотреть на твои нежные руки

Вдыхать твой аромат, пить из прозрачной реки

Видеть круги на воде от биения сердца

Море, кофе, осень, мы

Ты мой тёплый плед, я буду так греться

Только с тобой не холодно, тут вкусно пахнет молотым

Мы неделимы, но разделим вселенную поровну

Из трёх месяцев в году мой календарь

Зима, весна, лето — мне очень жаль.

Реально жаль, но только в ней моя душа

Педаль нажал и за ней сквозь дожди вдаль

В красно-жёлтых тонах застывшие кисти

Ты снова уйдёшь, да и мне не остановиться

Как же долго я тебя ждал, твои глаза скажут

Вместе полетели в сентябрь, он всё расскажет

После любви нарисованной

Рядом с тобой мне не холодно

Я под дождём снова иду

Там где шумит осень чуть слышно

Снова твой взгляд в звёздах ищу

В сердце застыл он неподвижно

Кто же мы на самом деле?

Кто-нибудь расскажет случайно

Может быть мы параллельны

Мокрым, серым тротуарам

Появились здесь так незаметно

Также пропадаем

Да, мы с тобой как дети

Да, в облаках летаем

Снова разломанный холст

Снова моё прости

Знаю ты ещё ждёшь

Но мне пора идти

Иди со мной под звуки звёзд

От осени с тобой насквозь

Я под дождём снова иду

Там, где шумит осень чуть слышно

Снова твой взгляд в звёздах ищу

В сердце застыл он неподвижно

На моих губах твой сладкий вкус

Твой аромат на моих кончиках пальцев

Вселенной взгляд уже не даст уснуть

Планеты крутятся для нас, в светло-зелёном танце

Ты на спине моей рисуешь крылья

Ты устремляешь вверх своим дыханьем

Мы где-то над землей парим

С теплом внутри, с слегка больным сознаньем

Я под дождём снова иду

Там, где шумит осень чуть слышно

Снова твой взгляд в звёздах ищу

В сердце застыл он неподвижно

Розвиваючи волосся прохолодою відтінками жовтого

Зустрічаю тебе після довгої розлуки

Зупиніть час так, щоб все життя

Я міг дивитись на твої ніжні руки

Вдихати твій аромат, пити з прозорої річки

Бачити кола на воді від биття серця

Море, кава, осінь, ми

Ти мій теплий плед, я так грітимуся

Тільки з тобою не холодно, тут смачно пахне меленим

Ми неподільні, але розділимо всесвіт порівну

Із трьох місяців на рік мій календар

Зима, весна, літо мені дуже шкода.

Реально шкода, але лише в ній моя душа

Педаль натиснув і за нею крізь дощі вдалину

У червоно-жовтих тонах застигли пензлі

Ти знову підеш, та й мені не зупинитися

Як довго я на тебе чекав, твої очі скажуть

Разом полетіли у вересень, він все розповість

Після кохання намальованої

Поруч із тобою мені не холодно

Я під дощем знову йду

Там де шумить осінь трохи чутно

Знову твій погляд у зірках шукаю

У серці застиг він нерухомо

Хто ж ми насправді?

Хтось розповість випадково

Можливо, ми паралельні

Мокрим, сірим тротуарам

З'явилися тут так непомітно

Також пропадаємо

Так, ми з тобою як діти

Так, у хмарах літаємо

Знову розламане полотно

Знову моє вибач

Знаю ти ще чекаєш

Але мені час іти

Іди зі мною під звуки зірок

Від осені з тобою наскрізь

Я під дощем знову йду

Там, де шумить осінь трохи чутно

Знову твій погляд у зірках шукаю

У серці застиг він нерухомо

На моїх губах твій солодкий смак

Твій аромат на моїх кінчиках пальців

Всесвіт погляд уже не дасть заснути

Планети крутяться для нас, у світло-зеленому танці

Ти на спині моєї малюєш крила

Ти прямуєш вгору своїм диханням

Ми десь над землею ширяємо

З теплом усередині, з трохи хворою свідомістю

Я під дощем знову йду

Там, де шумить осінь трохи чутно

Знову твій погляд у зірках шукаю

У серці застиг він нерухомо