Чёрный человек - Жара

Чёрный человек, ты прескверный гость

Эта слава давно про тебя разносится

Я взбешён, разъярён и летит моя трость

Прямо к морде его, в переносицу

Вот он — чёрный силуэт на самом чёрном фоне

Жуёт свой чёрный хлеб, теперь нас больше вдвое

Чёрный сюртук наглажен, туфли блестят

Я знаю этот взгляд.

Сука, сюда нельзя!

Не надо, я прошу тебя, ну не сегодня

Сегодня мне нужны друзья, святая тройня

Зачем тебе это, кто тебя тронет

Скорее ты лишний вирус передавшийся с кровью

Ты пришёл забрать мой сон своим взглядом

Смотришь на меня в упор, как двустволка

Ты пришёл забрать мой сон своей тишиной

Вот он, вот этот звук, вот оно — что тяжело

Закрыть глаза, вату в уши — вот мой инстинкт

Какую порцию дерьма решил мне принести

Угощайся всем, чем хочешь, не мелочись

Не рекомендую мою душу, она горчит

Чёрный человек

Чёрный, чёрный, чёрный

Чёрный человек

Чёрный человек

Чёрный, чёрный, чёрный

Черный человек

Чёрный человек знает меня лучше других

Мой чёрный человек родом из самых чёрных книг

Чёрный цилиндр с бледным лицом

Из нас двоих пожалуй я являюсь беглецом

Что ты хочешь показать мне?

А ну цыц!

И откуда в голове мысли про суицид

Выйди прочь из моей башки, ах ты сукин сын

Выйди прочь, я уже по горло всем этим сыт

Вот только тронь меня, видишь, мы оба в игре

Где запрещённые приёмы — это уже грех

Ты не успел меня пырнуть параноей

В моей колоде оказалась всего пара двоек

Чем ты кроешь?

Детским кошмаром, или чем-то кроме?

Мой личный ангел больше не боится вида крови

И ты почти меня взломал, но час уже пробил

Чёрный человек, да будь ты проклят

Чёрный человек, чёрный человек

Чёрный человек, чёрный человек

Чёрный человек, ты прискверный гость

Эта слава давно про тебя разносится

Я взбешён, разъярён, и летит моя трость

Прямо к морде его, в переносицу

Чёрный человек, ты прискверный гость

Эта слава давно про тебя разносится

Я взбешён, разъярён, и летит моя трость

Прямо к морде его, в переносицу

В декабре, в той стране снег до дьявола чист

И метели заводят весёлые прялки

Был человек тот авантюрист,

Но самой высокой и лучшей марки

Был он изящен, к тому же поэт

Хоть с небольшой, но ухватистой силою

И какую-то женщину сорока с лишним лет

Называл скверной девочкой и своей милою

Счастье, — говорил он, —

Есть ловкость ума и рук

Все неловкие души

За несчастных всегда известны

Это ничего, что много мук

Приносят изломанные

И лживые жесты

В грозы, в бури, в житейскую стынь

При тяжёлых утратах и когда тебе грустно

Казаться улыбчивым и простым —

Самое высшее в мире искусство

Чорна людина, ти прескверний гість

Ця слава давно про тебе розноситься

Я розлютований, розлючений і летить моя тростина

Прямо до морди його, в¦переносицю

Ось він - чорний силует на самому чорному тлі

Жує свій чорний хліб, тепер нас більше вдвічі

Чорний сюртук наглажен, туфлі блищать

Я знаю цей погляд.

Сука, сюди не можна!

Не треба, я прошу тебе, ну не сьогодні

Сьогодні мені потрібні друзі, свята трійня

Навіщо тобі це, хто тебе зачепить

Швидше ти зайвий вірус, що передався з кров'ю

Ти прийшов забрати мій сон своїм поглядом

Дивишся на мені в упор, як двостволка

Ти прийшов забрати мій сон своєю тишею

Ось він, ось цей звук, ось воно — що тяжко

Закрити очі, вату в вуха — ось мій інстинкт

Яку порцію лайна вирішив мені принести

Пригощайся всім, чим хочеш, не дрібни

Не рекомендую мою душу, вона гірчить

Чорна людина

Чорний, чорний, чорний

Чорна людина

Чорна людина

Чорний, чорний, чорний

Чорна людина

Чорна людина знає мене краще за інших

Моя чорна людина родом із найчорніших книг

Чорний циліндр з блідим обличчям

З нас двох мабуть я є втікачем

Що ти хочеш показати мені?

А ну циц!

І звідки в голові думки про суїцид

Вийди геть із моєї голови, ахти сукін син

Вийди геть, я вже по горло всім цим ситий

От тільки чіпай мене, бачиш, ми обидва в грі

Де заборонені прийоми - це вже гріх

Ти не встиг мене пірнути параної

У моїй колодці виявилася всього пара двійок

Чим ти криєш?

Дитячим кошмаром, чи чимось, крім?

Мій особистий ангел більше не боїться виду крові

І ти майже мене зламав, але годину вже пробив

Чорна людина, так будь ти проклятий

Чорна людина, чорна людина

Чорна людина, чорна людина

Чорна людина, ти, поганий гість

Ця слава давно про тебе розноситься

Я розлютований, розлючений, і летить моя тростина

Прямо до морди його, в¦переносицю

Чорна людина, ти, поганий гість

Ця слава давно про тебе розноситься

Я розлютований, розлючений, і летить моя тростина

Прямо до морди його, в¦переносицю

У грудні, в країні сніг до диявола чистий

І завірюхи заводять веселі прядки

Був чоловік той авантюрист,

Але найвищої і кращої марки

Був він витончений, до тому ж поет

Хоч із невеликою, але ухватистою силою

І якусь жінку сорока з лишком років

Називав поганою дівчинкою і своєю милою

Щастя, — говорив він, —

Є спритність розуму і рук

Всі незручні душі

За нещасних завжди відомі

Це нічого, що багато мук

Приносять зламані

І брехливі жести

В грози, в бурі, в житейську стинь

При важких втратах і коли тобі сумно

Здаватися усміхненим і простим —

Найвище у світі мистецтво