I Know - Zeus

Na poczatku kazdy potrzebuje jakiejs wskazowki, pomocnej dloni.

My dzisiaj zaczniemy to bardzo prosto, zaczniemy to po prostu, w ten sposób.

Klaszcz na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery klaszcz,

na trzy i cztery.

To idzie do wszystkich ziomków,

co noszą już długie spodnie,

piją tę goudę co piątek

i chcą wyglądać groźnie.

Blizny na głowach, złamane nosy,

braki w uzębieniu,

błysk w oczach, spliffy w dłoniach,

wyroki w zawieszeniu.

To idzie do wszystkich dziewczyn,

co noszą wysokie szpilki,

bub kicksy i w jeansy wsuwają swoje okrągłe tyłki.

Minispódniczki, szminki,

tusze do rzęs i cienie,

zniżki, butiki, aerobiki,

bijatyki przy przecenie.

To idzie do wszystkich zarobionych

jap yuppies, co wsiadają w porsche kiedy po robocie śmigają na klawisz.

Zegarki za parę koła,

garniaki bardziej pokaźnie.

Każda karta złota, loga nawet na… taśmie.

To idzie do wszystkich dumnych

business women (łoman? łomen? łymyn?).

Do góry broda bo wokoło woda

i aligatory swimmin'.

Nowa garsonka, nowy garson w nowej garsonierze.

Na szyi to kolia czy garota,

nawet powietrze się nie nabierze.

Nieważne jaki bój toczymy ze światem,

nieważne ile zbrój wkładamy przy tym

i masek.

Jakimi tu czyni nas każda z ról

i przypiętych łatek.

Będziemy zawsze dziećmi naszych

ojców i matek.

Nieważne jaki bój toczymy ze światem,

nieważne ile zbrój wkładamy przy tym

i masek.

Jakimi tu czyni nas każda z ról

i przypiętych łatek.

Będziemy zawsze dziećmi naszych

ojców i matek.

To idzie do wszystkich przedstawicieli

co nadużywają władzy.

Na nic odznaki i krawaty,

pod koniec i tak jesteśmy nadzy.

Sznur ochroniarzy dookoła koła,

dygnitarzy dookoła koryta.

Każdy się patrzy spod byka.

Viva la corrida!

To idzie do wszystkich celebrytów,

dla których spełnieniem snów

jest foto na tle logotypów

i podziwu telewidzów.

Pare szwów tu, pare szwów tam «pare».

Chirurg milczy jak grób,

ale kto przymknie oko,

sam puści parę.

To idzie do wszystkich twórców…

Wróć!

AR-TYS-TÓW,

co żyją pod wpływem impulsu, gdzieś na skraju krainy zmysłów,

z dala od śmiertelników,

gdzie wszystko jest tak ulotne

…ale jak śmierdzi w kiblu to i z krainy ten smok nie rusza o krok się.

STÓJ… przy oknie.

Nieważne jaki bój toczymy ze światem,

nieważne ile zbrój wkładamy przy tym

i masek.

Jakimi tu czyni nas każda z ról

i przypiętych łatek.

Będziemy zawsze dziećmi naszych

ojców i matek.

To idzie do mnie.

To idzie do mnie.

To idzie do mnie i Ciebie.

Od urodzenia co krok,

co dziennie mamy tu mniej siebie.

Co doświadczenie, wkładamy na siebie kolejną warstwę, maskę, tarczę, plaster,

nie da się być przecież dzieckiem zawsze.

Mam rację?

Uciekamy od tego co w nas naturalne, szczere łamani fałszem,

krytykanctwem, nawet własnym sumieniem.

Strusi łeb chowamy w ziemi — pseudo bezpieczni, kopiemy pod sobą dołki.

W obliczu śmierci i tak będziemy bezbronni jak noworodki.

Nieważne jaki bój toczymy ze światem,

nieważne ile zbrój wkładamy przy tym

i masek.

Jakimi tu czyni nas każda z ról

i przypiętych łatek.

Będziemy zawsze dziećmi naszych

ojców i matek.

Nieważne jaki bój toczymy ze światem,

nieważne ile zbrój wkładamy przy tym

i masek.

Jakimi tu czyni nas każda z ról

i przypiętych łatek.

Będziemy zawsze dziećmi naszych

ojców i matek.

На початку кожному потрібне якесь керівництво, рука допомоги.

Сьогодні ми почнемо це дуже просто, ми просто почнемо це так.

Хлопайте в долоні на три і чотири, хлопайте,

на трьох і чотирьох, плескати,

на трьох і чотирьох, плескати,

на трьох і чотирьох, плескати,

на трьох і чотирьох, плескати,

на трьох і чотирьох, плескати,

на трьох і чотирьох, плескати,

для трьох і чотирьох.

Воно йде до всіх сімей

які довгі штани вже носять,

п’ють цю гауду щоп’ятниці

і вони хочуть виглядати страшно.

Шрами на голові, зламані носи,

відсутні зуби,

блиск в очах, блиск в руках,

умовні вироки.

Це стосується всіх дівчат

які високі підбори носять,

bub kicksy і в джинсах вони ковзають свої круглі дупи.

Міні спідниці, помади,

туш і тіні,

знижки, бутики, аеробіка,

бійки зі знижкою.

Це дістається кожному заробленому

японські яппі, що вони отримують у Porsche, коли клацають ключем після роботи.

Годинники на пару коліс,

горщики щедріше.

Кожна карта золота, логотипи навіть на ... стрічці.

Це буває у всіх гордих

бізнес-леді (łoman? łomen? łymyn?).

До бороди, бо навколо вода

і плавають алігатори.

Новий костюм, новий костюм в новому костюмі.

На шиї є намисто або гаро,

навіть повітря не вбереться.

Незалежно від того, що ми боремося зі світом,

скільки б броні ми не одягли

і маски.

Що кожна роль робить нас тут

і закріплені латки.

Ми завжди будемо нашими дітьми

тата і матері.

Незалежно від того, що ми боремося зі світом,

скільки б броні ми не одягли

і маски.

Що кожна роль робить нас тут

і закріплені латки.

Ми завжди будемо нашими дітьми

тата і матері.

Це стосується всіх представників

які зловживають владою.

Значки та краватки задарма

зрештою, ми все одно голі.

Нитка охоронців навколо керма

сановники коло корита.

Усі дивляться з-під бика.

Viva la corrida!

Це стосується всіх знаменитостей

для якого здійснилася мрія

на тлі логотипів є фотографія

і захоплення глядачів.

Кілька стібків тут, кілька стібків там «кілька».

Хірург мовчить, як могила,

але хто закриває очі,

він сам випустить пар.

Це надається всім виробникам...

Повертатися!

AR-TYS-TÓW,

які живуть імпульсивно, десь на межі сфери почуттів,

далеко від смертних,

де все так швидкоплинно

... але коли в туалеті смердить, цей дракон не відходить від землі ні на крок.

СТОЙТЕ... біля вікна.

Незалежно від того, що ми боремося зі світом,

скільки б броні ми не одягли

і маски.

Що кожна роль робить нас тут

і закріплені латки.

Ми завжди будемо нашими дітьми

тата і матері.

Це йде до мене.

Це йде до мене.

Це йде мені і тобі.

Кожен крок від народження,

у нас тут з кожним днем ​​все менше.

Який досвід, ми наносимо ще один шар на себе, маску, щит, пластир,

неможливо вічно бути дитиною.

Я правий?

Ми тікаємо від природного в нас, щиро розірвавшись з брехнею,

критика, навіть власна совість.

Голову страуса ховаємо в землю - псевдобезпечно, риємо під собою ями.

Перед обличчям смерті ми будемо беззахисні, як новонароджені.

Незалежно від того, що ми боремося зі світом,

скільки б броні ми не одягли

і маски.

Що кожна роль робить нас тут

і закріплені латки.

Ми завжди будемо нашими дітьми

тата і матері.

Незалежно від того, що ми боремося зі світом,

скільки б броні ми не одягли

і маски.

Що кожна роль робить нас тут

і закріплені латки.

Ми завжди будемо нашими дітьми

тата і матері.