The Slow Song -

Simple places, children’s faces, an ordinary day

I never knew that a sky so blue could take me so far away

But you were there, without a care, my one and only friend

Summertime on the county line, was the beginning of the end

When we lived in the photograph

There was nothing left

To stem the overflow

Fallen angels get torn apart

I can take the pain but I cannot take it slow

I remember it was late December and the walls were closing in

You loved pretending that this life’s neverending, but the line was wearing thin

Everyone was trying but I knew you were dying and we never shared a lie

At the end of the day I felt you slip away but I could not say goodbye

When we lived in the photograph

There was nothing left

To stem the overflow

Fallen angels get torn apart

I can take the pain but I cannot take it slow

When we lived in the photograph

There was nothing left

To stem the overflow

Fallen angels get torn apart

I can take the pain but I cannot take it slow

Прості місця, дитячі обличчя, звичайний день

Я ніколи не здогадувався, що таке блакитне небо може занести мене так далеко

Але ти був там, без турботи, мій єдиний друже

Літо на межі округу було початком кінця

Коли ми жили на фотографії

Нічого не залишилося

Щоб зупинити переповнення

Занепалих ангелів розривають

Я можу терпіти біль, але я не можу терпіти це повільно

Пам’ятаю, був кінець грудня, і стіни змикалися

Тобі подобалося прикидатися, що це життя нескінченне, але межа стала тонкою

Усі намагалися, але я знав, що ти помреш, і ми ніколи не говорили брехні

Наприкінці дня я відчув, що ти вислизаєш, але я не міг попрощатися

Коли ми жили на фотографії

Нічого не залишилося

Щоб зупинити переповнення

Занепалих ангелів розривають

Я можу терпіти біль, але я не можу терпіти це повільно

Коли ми жили на фотографії

Нічого не залишилося

Щоб зупинити переповнення

Занепалих ангелів розривають

Я можу терпіти біль, але я не можу терпіти це повільно