Баллада о нимфах -

В лесах балтийских, где коварны ветви,

Где в темных чащах эхо замирает,

Там в камышах густых трепещут нимфы —

Прекраснее подснежников небесных.

Когда увидишь нимфу, сразу умираешь

И оживаешь вновь с раскрытыми устами,

С цветами в волосах и вишнями в ладонях,

В ее волшебной песне растворяясь.

Припев:

Их шеи длинные вокруг деревьев вьются,

Глаза их желтые отчаянно мерцают…

II,

Но тронешь нимфу грубыми руками —

Венок рассыплется и почернеют губы,

И превратится нимфа в мертвую старуху,

И взор ее навеки опустеет.

А стоит в лес войти с любовью в сердце,

Закрыв глаза и распростерши руки —

Все нимфы выбегут и бросятся в объятья

И вымажут лицо твое нектаром.

Припев:

Их шеи длинные вокруг деревьев вьются,

Глаза их желтые отчаянно мерцают…

III

Тебе останется лишь отыскать невесту.

Явись пред ней в распахнутой рубашке,

Расшитой на манжетах кружевами,

Тогда она сама падет в твои ладони.

И ручейком серебряным растая,

Вдруг обернется птицей синекрылой,

И тут вы, вскрикнув, улетите в небо

И станете парить над облаками.

Припев:

А на закате вы приземлитесь в поле

И станете совсем земными существами…

У лісах балтійських, де підступні гілки,

Де в темних хащах луна завмирає,

Там у очеретах густих тремтять німфи

Прекрасніше пролісків небесних.

Коли побачиш німфу, одразу вмираєш

І живаєш знову з розкритими вустами,

З квітами у волосах і вишнями в долонях,

У її чарівній пісні розчиняючись.

Приспів:

Їхні шиї довгі навколо дерев в'ються,

Очі їхні жовті відчайдушно мерехтять.

II,

Але тронеш німфу грубими руками —

Вінок розсиплеться і почорніють губи,

І перетвориться німфа на мертву стару,

І погляд її навіки спорожніє.

А стоїть у ліс увійти з любов'ю в серце,

Заплющивши очі і розпростерши руки

Всі німфи втечуть і кинуться в обійми

І вимажуть обличчя твоє нектаром.

Приспів:

Їхні шиї довгі навколо дерев в'ються,

Очі їхні жовті відчайдушно мерехтять.

III

Тобі залишиться лише знайти наречену.

З'явись перед нею в відкритій сорочці,

Розшитою на манжетах мереживами,

Тоді вона сама впаде в твої долоні.

І ручком срібним розтанаючи,

Раптом обернеться птахом синьокрилою,

І тут ви, скрикнувши, полетите в небо

І станете парити над хмарами.

Приспів:

А на захід сонця ви приземлитесь в поле

І станете зовсім земними істотами...