Rosa Dos Ventos - Zélia Duncan

E do amor gritou-se o escândalo

Do medo criou-se o trágico

No rosto pintou-se o pálido

E não rolou uma lágrima

Nem uma lástima para socorrer

E na gente deu o hábito

De caminhar pelas trevas

De murmurar entre as pregas

De tirar leite das pedras

De ver o tempo correr

Mas sob o sono dos séculos

Amanheceu o espetáculo

Como uma chuva de pétalas

Como se o céu vendo as penas

Morresse de pena

E chovesse o perdão

E a prudência dos sábios

Nem ousou conter nos lábios

O sorriso e a paixão

Pois transbordando de flores

A calma dos lagos zangou-se

A rosa-dos-ventos danou-se

O leito do rio fartou-se

E inundou de água doce

A amargura do mar

Numa enchente amazônica

Numa explosão atlântica

E a multidão vendo em pânico

E a multidão vendo atônita

Ainda que tarde

O seu despertar

І від кохання, скандал закричали

Із страху було створено трагічне

Бліде обличчя було намальоване

І не було жодної сльози

Не шкода допомогти

І в у нас увійшла звичка

Про прогулянку крізь темряву

Щоб бурмотіти між складками

Доїння каменів

Щоб переглянути час

Але під сном століть

Шоу настало

Як злива пелюсток

Ніби небо бачить пір’я

померти від жалю

І пішов дощ прощення

І розважливість мудрих

Навіть на губах не наважився

Посмішка і пристрасть

Бо переповнена квітами

Затишшя озер розлютилася

Роза вітрів була пошкоджена

Досить із русла річки

E залитий прісною водою

Гіркота моря

Під час повені в Амазонії

В Атлантичному вибуху

І натовп бачить у паніці

І натовп дивиться, здивований

навіть якщо пізно

Ваше пробудження