Redención - Zarcort

{Verso]

Sé que escuchan lo que digo

Que la vida me dio más de lo que pido

Sé que soy testigo de la suerte que tuvimos

Y sé que soy consciente de todo lo que perdimos

Yo te muestro todo lo que puedo dar, no te pido caridad

Sólo soy el fruto de mi propio miedo y humildad

Enterré profundamente toda mi maldad

Mi filosofía es el amor como cualidad

En mi mente está la rivalidad

Porque el tiempo va pesando por tener una edad

Hay personas que tienen la habilidad de ser felices

Pero esa parte de mi cerebro ya no me va

Y sé lo que me dirán: que ya no puedo pedir

Que no merezco lo que tengo y no lo puedo negar

Y es que dicen la verdad, yo soy un chico normal

Enamorado de la música, no sé qué hago aquí

No sé quién va a entenderme si ni yo puedo hacerlo

No sé quién va a cuidarme si ni yo puedo hacerlo

Dicen que hay un motivo por el cual todos nacimos

Pero de eso yo me olvido porque no consigo verlo

No sé escuchan voces en la nada

Ya no quedan almas en la grada

Déjame abrazado a mi almohada.

Pido que te vayas

Sigo en mi escapada con mi suela desgastada

No sé quién va a entenderme si ni yo puedo hacerlo

No sé quién va a cuidarme si ni yo puedo hacerlo

Dicen que hay un motivo por el cual todos nacimos

Pero de eso yo me olvido porque no consigo verlo

No se escuchan voces en la nada

Ya no quedan almas en la grada

Déjame abrazado a mi almohada.

Pido que te vayas

Sigo en mi escapada con mi suela desgastada

{Вірш]

Я знаю, що вони чують, що я говорю

Це життя дало мені більше, ніж я прошу

Я знаю, що я свідок того, як нам пощастило

І я знаю, що знаю все, що ми втратили

Я показую тобі все, що можу дати, я не прошу благодійності

Я лише плід власного страху і смирення

Я глибоко закопав усе своє зло

Моя філософія – любов як якість

На мою думку це суперництво

Тому що час важить для того, щоб мати вік

Є люди, які мають здатність бути щасливими

Але ця частина мого мозку більше не працює

І я знаю, що мені скажуть: що я більше не можу питати

Що я не заслуговую того, що маю, і не можу цього заперечити

І правду кажуть, я звичайний хлопчик

Закоханий у музику, я не знаю, що я тут роблю

Я не знаю, хто мене зрозуміє, якщо я навіть не зможу цього зробити

Я не знаю, хто буде піклуватися про мене, якщо я навіть не зможу цього зробити

Кажуть, є причина, чому ми всі народилися

Але я забуваю про це, бо не бачу

Я не знаю, вони чують голоси ніде

На трибунах не залишилося жодної душі

Дай мені обійняти подушку.

Я прошу вас піти

Я все ще їду зі своєю зношеною підошвою

Я не знаю, хто мене зрозуміє, якщо я навіть не зможу цього зробити

Я не знаю, хто буде піклуватися про мене, якщо я навіть не зможу цього зробити

Кажуть, є причина, чому ми всі народилися

Але я забуваю про це, бо не бачу

Ніде не чути голосів

На трибунах не залишилося жодної душі

Дай мені обійняти подушку.

Я прошу вас піти

Я все ще їду зі своєю зношеною підошвою