Зачем - Юрт-Да

Зачем тебе это нужно, ты подумай сама

Ведь твои слёзы на глазах уже не трогают меня.

И я не знаю почему, но мне уже всё равно

И кроме жалости тебе не могу дать ничего.

Но я всё ещё помню, я не забыл,

Что когда-то тебя безумно любил,

Что ради тебя был готов на всё,

Но с тех пор немало воды утекло.

Но я не ною о судьбе — мне всё досталось поровну.

Я изменился, хоть и не в лучшую сторону.

Мало кому я в чём-то доверяю,

Но, а тебя я не в чём не упрекаю.

Просто я уже не тот, кто кем был когда-то

И не чувствую себя перед тобою виноватым.

Ту же картину судьба преподнесла,

Но местами поменялись Ты и Я !!!

Зачем тебе мои слова, ведь между нами их стена.

Зачем в глазах искать тот свет,

Любви, которой больше нет.

Зачем опять мне говорить,

Что друг без друга нам не жить.

Зачем вернуть пытаться то,

В чём нам с тобой не повезло…

Не надо мне напоминать то, что я обещал.

Ведь ты знаешь почему я слов не сдержал.

Ты сказала мне :"Видно так суждено,

Я должна уйти и если сможешь прости!"

Я хотел остановить тебя, но не смог.

Ведь в глазах твоих был холодный упрёк,

Ты хотела быть с тем, о ком твои мечты

…так хотела ТЫ !!!

Ты и я и наши строки разошлись как две разные дороги,

Которым дальше уже не по пути.

И каждой теперь в сторону идти.

При встрече ты старалась меня не замечать,

Но так было даже лучше —

Что я мог тебе сказать.

У тебя своя жизнь, у меня — своя.

Кто-то с тобой и это не Я !!!

Но времена проходят быстро

И логика проста.

У него любовь прошла.

Ты больше не нужна.

Но, а для меня ты давно ушла в ночь.

Я не пытаюсь отомстить —

Я просто не могу помочь

Навіщо тобі це потрібно, ти подумай сама

Адже твої сльози на очах уже не чіпають мене.

І я не знаю чому, але мені вже все одно

І крім жалю тобі не можу дати нічого.

Але я все ще пам'ятаю, я не забув,

Що колись тебе шалено любив,

Що заради тебе був готовий на все,

Але з тих пір чимало води витекло.

Але я не ною про долю — мені все дісталося порівну.

Я змінився, хоч і не на кращий бік.

Мало кому я в чомусь довіряю,

Але, а тебе я не в чому не докоряю.

Просто я вже не той, хто ким був колись

І не відчуваю себе перед тобою винним.

Ту ж картину доля піднесла,

Але місцями змінилися Ти і Я!!!

Навіщо тобі мої слова, адже між нами їхня стіна.

Навіщо в очах шукати те світло,

Кохання, якого більше немає.

Навіщо знову мені говорити,

Що один без одного нам не жити.

Навіщо повернути намагатися те,

У чому нам з тобою не пощастило…

Не треба мені нагадувати те, що я обіцяв.

Адже ти знаєш чому я слів не стримав.

Ти сказала мені: "Видно так судилося,

Я повинна піти і якщо зможеш пробач!

Я хотів зупинити тебе, але не зміг.

Адже в очах твоїх був холодний докор,

Ти хотіла бути з тим, про кому твої мрії

…так хотіла ТИ !!!

Ти і я і наші рядки розійшлися як дві різні дороги,

Яким далі вже не шляхом.

І кожний тепер у бік йти.

При зустрічі ти намагалася мене не помічати,

Але так було навіть краще —

Що я міг тобі сказати.

У тебе своє життя, у мене — своє.

Хтось із тобою і це не Я!!!

Але часи минають швидко

І логіка проста.

У нього любов пройшла.

Ти більше не потрібна.

Але, а для мене ти давно пішла вночі.

Я не намагаюся помститися —

Я просто не можу допомогти