Понарошку - Юрий Титов

В пустоте слышу слова и звуки.

Так хочу губы твои и руки.

Ну зачем этот маршрут мне в сердце?

Я знал...

Всё о любви, и мне так обидно —

Просто в глазах твоих слёз не видно.

Наши пути ищу на ладошке —

Эта любовь была понарошку.

Ты не спишь.

Сердце молчать не может.

Заново строчки любви не сложит.

Ну, зачем медленный дождь мне в слёзы?

Я знал...

Всё о любви, и мне так обидно —

Просто в глазах твоих слёз не видно.

Наши пути ищу на ладошке, —

Эта любовь была понарошку.

Всё о любви, и мне так обидно —

Просто в глазах твоих слёз не видно.

Всё о любви, и мне так обидно —

Просто в глазах твоих слёз не видно.

Наши пути ищу на ладошке, —

Эта любовь была понарошку.

Всё о любви...

Всё о любви...

У порожнечі чую слова та звуки.

Так хочу губи твої та руки.

Навіщо цей маршрут мені в серці?

Я знав...

Все про кохання, і мені так прикро

Просто в очах твоїх сліз не видно.

Наші шляхи шукаю на долоні

Це кохання було навмисне.

Ти не спиш.

Серце мовчати не може.

Наново рядки кохання не складе.

Ну, навіщо повільний дощ мені у сльози?

Я знав...

Все про кохання, і мені так прикро

Просто в очах твоїх сліз не видно.

Наші шляхи шукаю на долоні,

Це кохання було навмисне.

Все про кохання, і мені так прикро

Просто в очах твоїх сліз не видно.

Все про кохання, і мені так прикро

Просто в очах твоїх сліз не видно.

Наші шляхи шукаю на долоні,

Це кохання було навмисне.

Все про кохання...

Все про кохання...