Мы-моряки - Юрий Федотов

Мы — моряки!

Что нам невзгоды?

Нас в рейс уводят капитаны.

Шторма нас треплют, ураганы.

Нас не щадят к тому же годы…

Припев:

Жизнь моряка не всем по нраву

Вода соленая как слезы

Нам за лишения, по праву,

Встречая с моря дарят розы.

— 2 раза

Наш теплоход — рефрижератор,

А в трюме — минус двадцать два

Команда — славные ребята!

Слабак здесь выдержит едва-ль

Припев.

Нет не романтика — работа

Мужская, часто не до смеха…

Экватор — мокрые от пота.

Как солнце — лысина стармеха…

Припев.

Старпом — седые уж виски…

А дети только подрастают…

В морях не сохнем от тоски.

Пена кильватерная тает.

Припев.

И мотористы и матросы

Сжимают милых, как юнцы,

В обьятиях, как вьюшку тросы…

Отдать швартовные концы!

Мы прикипели к судну, к морю,

В словах высоких мало толку…

А кто романтик — с ним не спорю,

Считает пусть себя он волком.

Припев.

Ми — моряки!

Що нам негаразди?

Нас у рейс відводять капітани.

Шторма нас тріплють, урагани.

Нас не щадять до тому же роки...

Приспів:

Життя моряка не всім до вподоби

Вода солона як сльози

Нам за позбавлення, по права,

Зустрічаючи з моря дарують троянди.

- 2 рази

Наш теплохід - рефрижератор,

А в трюме — мінус двадцять два

Команда — славні хлопці!

Слабак тут витримає ледве

Приспів.

Ні не романтика — робота

Чоловіча, часто не до сміху ...

Екватор - мокрі від поту.

Як сонце - лисина стармеха ...

Приспів.

Старпом - сиві вже скроні ...

А діти тільки підростають…

У морях не сохнемо від туги.

Піна кільватерна тане.

Приспів.

І мотористи та матроси

Стискають милих, як молодики,

В обіймах, як в'юшку троси...

Віддати швартовні кінці!

Ми прикипіли до судна, до моря,

У словах високих мало толку…

А хто романтик — з ним не спорю,

Вважає хай себе він вовком.

Приспів.