Гранд-отель - Юрашъ

Гранд-отель и портье у входа,

Мимо ты прошла, сразу не узнал.

Платье в пол как диктует мода,

И за встречу глаз, он бы все отдал.

Черный фрак и с тобой мужчина,

Рядышком за руку и не отпускал.

Столько лет, глупая причина,

И в других напрасно так тебя искал.

За окном спустился незаметно вечер,

Обниму тебя нежно я за плечи.

Виноваты оба, не предав друг друга,

Что любовь еще жива.

Пусть рассудит время, и осудят люди,

Больше так любить никогда (никого) не будем,

И смирившись даже, затаится где-то,

И (их) разлучница-судьба.

Взгляд его, поймав, на себе смущенно,

Растерялась вдруг, что это с тобой?

Про себя чуть слышно, голос обреченно,

Только тихо скажет: - Здравствуй, мой родной.

Гранд-готель і портьє біля входу,

Повз ти пройшла, одразу не впізнав.

Сукня як диктує мода,

І за зустріч очей він би все віддав.

Чорний фрак і з тобою чоловік,

Поряд за руку і не відпускав.

Стільки років, дурна причина,

І в інших даремно так тебе шукав.

За вікном спустився непомітно вечір,

Обійму тебе ніжно я за плечі.

Винні обидва, не зрадивши один одного,

Що кохання ще живе.

Нехай розсудить час, і осудять люди,

Більше так любити ніколи (нікого) не будемо,

І змирившись навіть, причаїться десь,

І (їх) розлучниця-доля.

Погляд його, спіймавши, на собі ніяково,

Раптом розгубилася, що це з тобою?

Про себе трохи чутно, голос приречено,

Тільки тихо скаже: - Доброго дня, мій рідний.