Winter Requiem - Your Schizophrenia

Слышишь хруст белых костей?

Растоптали снега невинных детей.

И лежат снежинки агонией горя.

Шепчут: красота не спасёт… Всё зря.

Растекались лужами слёзы их,

Дети плавились, попав за воротник,

На ладонях таяли… И стали водой,

Растворяясь в грязи городской.

Сотни подошв портят их тела,

Бледная кожа слишком тонка,

Рвётся и рвётся снежная ткань,

Корчатся от боли с мольбой: перестань!

Но не услышат снега мольбы,

Люди были и будут глухи.

Безжалостно топчут они красоту,

Переломав снега мечту.

Слышишь хруст белых костей?

Топчут люди снежных детей…

Чуєш хрускіт білих кісток?

Розтоптали сніги невинних дітей.

І лежать сніжинки агонією горя.

Шепчуть: краса не врятує… Все даремно.

Розтікалися калюжами сльози їх,

Діти плавились, потрапивши за комір,

На долонях танули… І стали водою,

Розчиняючись у бруду міському.

Сотні підошв псують їх тіла,

Бліда шкіра занадто тонка,

Рветься і рветься снігова тканина,

Корчать від болю з молитвою: перестань!

Але не почують снігу благання,

Люди були і будуть глухі.

Безжально топчуть вони красу,

Зламавши сніг мрія.

Чуєш хрускіт білих кісток?

Топчуть люди снігових дітей.