The Foggy Dew - Young Dubliners

I was down the glen one Easter morn

To a city fair rode I.

There armed lines of marching men

In squadrons passed me by.

No pipe did hum, no battle drum did sound it’s loud tattoo.

But the Angelus Bells o’er the Liffey swells rang out in the foggy dew.

Right proudly high in Dublin town

Hung they out a flag of war.

'Twas better to die 'neath that Irish sky

Than at Sulva or Sud el Bar.

And from the plains of Royal Meath

Strong men came hurrying through

While Brittania’s huns with their long range guns

Sailed in through the foggy dew.

Their bravest fell and the requiem bell

Rang mournfully and clear

For those who died that Eastertide in the

Springing of the year.

While the world did gaze with deep amaze

At those fearless men but few.

Who bore the fight that freedom’s light

Might shine through the foggy dew.

And back through the glen

I rode again.

And my heart with grief was sore.

For I parted then with valiant men

Whom I never shall see n’more.

But to and fro in my dreams I go And I kneel and pray for you.

For slavery fled the glorious dead

When you fell in the foggy dew.

Одного великоднього ранку я був у долині

На міський ярмарок їхав я.

Там озброєні черги маршируючих чоловіків

У ескадрильях проходив повз мене.

Жодна труба не гула, жоден бойовий барабан не звучав, це гучне татуювання.

Але в туманній росі лунали дзвони Ангела над хвилями Ліффі.

Прямо високо в Дубліні

Вони вивісили прапор війни.

«Краще померти під цим ірландським небом».

Ніж у Sulva чи Sud el Bar.

І з рівнин Роял Міт

Поспішали сильні чоловіки

У той час як Гуни Брітанії зі своїми далекобійними гарматами

Плинув крізь туманну росу.

Їхні найсміливіші впали і дзвін-реквієм

Дзвонили скорботно й ясно

Для тих, хто помер у той пасхальний час

Весна року.

Тоді як світ дивився з глибоким подивом

На тих безстрашних чоловіків, але небагатьох.

Хто поніс боротьбу з тим світлом свободи

Може сяяти крізь туманну росу.

І назад через долину

Я знову катався.

І моє серце від горя боліло.

Бо я розлучився тоді з доблесними чоловіками

Кого я ніколи більше не побачу.

Але туди туди у мої сни я йду І стаю на коліна й молюся за тебе.

За рабство втекли славні мерці

Коли ти впав у туманну росу.