Neon City in Shattered Glass - Yoe Mase

6:42 again.

Strange, he thought

For as long as he can remember he had always woken up at 6: 42. He never had

his alarm set for the time or anywhere near it

He wasn’t trying to wake up

6: 42 seemed to be observing him, and it never seemed to lose interest.

And in some strange way, it comforted him

He flipped his lights on and squinted.

It had been happening for over eight

months

No matter what pills he took or how late he went to bed, his internal clock

always prevailed

He wasn’t angry, wasn’t tired, but he felt helpless

His name was Oden.

He lived on the sixth floor of an old apartment building

with a balcony overlooking the city.

The view was nice, but the neglected

projects took away from it all

The city was odd, the sidewalks almost always deserted and the streets

seemingly devoid of all noise

And at night, the stereotypical neon signs and flashing lights were replaced

with a quiet far away hum of the city’s factories producing steel

For as long as he can remember, graffiti covered almost every wall of every

building, and windows were cracked on floors up high.

Tommy often wondered why

the city never bothered fixing it up

Despite the eerie emptiness, the citizens seemed happy enough, always with a

smile and a friendly greeting

They would nod and say hello while passing Oden in the hallway, always

appearing busy with something

He picked himself up and walked from his bedroom to another room.

His small television was hanging on his dirty blue wall, and was turned off as

usual.

There was an old grey couch that seemed small, awkwardly placed in the

middle of the room.

It was dirty and faded.

He felt he should replace it,

but he hardly used it anyway.

He was never in the room.

He found it amusing

that they called it a living room, because he hardly lived in it at all

However, his most prized possession was in this room.

His rectangular crystal

chamber was lying on the desk and he absolutely cherished it

It was the only reason he entered his room.

It took him to a world of mirrors.

What was it like to see the world through the eyes of a glass cage,

segregated from all the discomfort and awkwardness of life?

He would have to know

He needed an answer

There was nothing as essential

He thought for a moment and then sat down on his couch

He glared into the black abyss of his television.

That was the only show he

really liked anyhow.

He looked into the black abyss of his television.

That was the only show he really liked anyhow

Знову 6:42.

Дивно, подумав він

Скільки він пам’ятає, він завжди прокидався о 6:42. Він ніколи не

його будильник налаштований на потрібний час або в будь-якому місці поблизу

Він не намагався прокинутися

6:42, здавалося, спостерігав за ним, і, здавалося, ніколи не втрачав інтересу.

І якимось дивним чином це втішило його

Він увімкнув світло і примружився.

Це тривалося понад вісім

місяців

Незалежно від того, які таблетки він приймав або як пізно лягав спати, його внутрішній годинник

завжди переважав

Він не сердився, не втомився, але почувався безпорадним

Його звали Оден.

Він жив на шостому поверсі старого житлового будинку

з балконом із видом на місто.

Вид був гарний, але занедбаний

проекти забрали усього

Місто було дивне, тротуари майже завжди пустелі, а вулиці

здавалося б, без будь-якого шуму

А вночі були замінені стереотипні неонові вивіски та проблискові вогні

із тихим далеко гулом міських заводів, що виробляють сталь

Скільки він пам’ятає, графіті покривали майже кожну стіну

будівлі, а вікна були потріскані на високих поверхах.

Томмі часто дивувався чому

місто ніколи не потурбувалося, щоб це виправити

Незважаючи на моторошну порожнечу, громадяни здавалися досить щасливими, завжди з а

посмішку та дружнє привітання

Вони завжди кивали й віталися, проходячи повз Одена в коридорі

виглядати зайнятим чимось

Він підхопився і пішов зі своєї спальні в іншу кімнату.

Його маленький телевізор висів на його брудній блакитній стіні й був вимкнений

звичайний.

Був старий сірий диван, який здавався невеликим, незручно розміщеним у 

середині кімнати.

Вона була брудна й вицвіла.

Він відчув, що має замінити його,

але він майже не користувався цим.

Його ніколи не було в кімнаті.

Він вважав це забавним

що вони назвали це вітальнею, бо він в ній взагалі не жив

Однак його найдорожче майно було в цій кімнаті.

Його прямокутний кристал

камера лежала на столі, і йому це дуже сподобалося

Це була єдина причина, чому він увійшов у свою кімнату.

Це перенесло його у світ дзеркал.

Як було побачити світ очима скляної клітки,

відокремлено від усіх незручностей і незручностей життя?

Він мав би знати

Йому потрібна була відповідь

Не було нічого важливого

Він подумав на мить, а потім сів на диван

Він подивився у чорну прірву свого телевізора.

Це було його єдине шоу

все одно дуже сподобалось.

Він зазирнув у чорну безодню свого телевізора.

Це було єдине шоу, яке йому дійсно подобалося