SE KERRAN KIRPAISEE - Yö

Moni mulle kertoo kuinka rasittaa,

Kuinka hienoo oiskaan lähteä pois,

Mut paikoilleen,

Mä huomaan heidän juuttuneen,

Vaikka kaikki toisin olla vois.

Saa vanha jäädä taa,

Kun mä etenen näin,

Huomista päin.

Kerran vaan, se käy,

Se kerran kirpaisee,

Kun väärästä kyydistä jää,

Uusi häämöttää.

Ja niin, se kyllä kirpaisee,

Se sattuu mut haavaa ei tee.

Miten onkaan rauhallista nukahtaa,

Kun on öinen huoli sulanut pois.

Ei eiliseen,

Tän jälkeen liene asiaa,

Tämä polku täytyy taivaltaa.

Saa vanha jäädä taa,

Kun mä etenen näin,

Huomista päin.

Kerran vaan, se käy,

Se kerran kirpaisee,

Kun väärästä kyydistä jää,

Uusi häämöttää.

Ja niin, se kyllä kirpaisee,

Se sattuu mut haavaa ei tee.

Suunta huomiseen!

Tulevaa vielä saan odottaa,

Minne vie minun tie.

Kerran vaan, se käy,

Se kerran kirpaisee,

Kun väärästä kyydistä jää,

Uusi häämöttää.

Ja niin, se kyllä kirpaisee,

Se sattuu mut haavaa ei tee.

Suunta huomiseen.

Tulevaa vielä saan odottaa,

Minne vie minun tie.

Багато говорять мені, як напружуватися,

Як добре піти,

Але на місці,

Я помічаю, що вони застрягли,

Хоча все могло бути інакше.

Забери старого позаду,

Коли я продовжую,

З завтрашнього дня.

На один раз це спрацює,

Колись кусає,

Коли ти пропустиш неправильну поїздку,

Нові ткацькі верстати.

І так, він мерехтить,

Болить, а рана ні.

Як спокійно заснути,

Коли нічні турботи тануть.

не вчора

Після цього має бути

Цей шлях треба махнути.

Забери старого позаду,

Коли я продовжую,

З завтрашнього дня.

На один раз це спрацює,

Колись кусає,

Коли ти пропустиш неправильну поїздку,

Нові ткацькі верстати.

І так, він мерехтить,

Болить, а рана ні.

Йдемо на завтра!

Я маю чекати майбутнього,

Куди мене веде моя дорога.

На один раз це спрацює,

Колись кусає,

Коли ти пропустиш неправильну поїздку,

Нові ткацькі верстати.

І так, він мерехтить,

Болить, а рана ні.

На завтра.

Я маю чекати майбутнього,

Куди мене веде моя дорога.