Onnen hohteessa - Yö

Niin on jo leikki kaukana

Ja kyntensä on paljastanut sairas maailma

Siellä prinssinsä nyt häntä pitää otteessaan

Ja katseellakin hakkaa rakoon maan

Hän meikkaa silmän mustuneen

Ja sulkee pelokkaasti kaikki portit sydämeen

Väkinäisesti hän uhrautuu ja hymyilee

Se hetken julmuudelta varjelee

Onnen hohteessa kerran kesäyössä tanssi hän

Ja tunsi sydämensä lentävän

Onnen hohteessa kerran taivaan sini silmissään

Hän astui alttarilta elämään

Nyt piinattu on loppuun tuon hetken kauneus

Ja loistaa poissaolollaan sen kirkkaus

Vieläkö löytyy toivoa?

Ei elämänsä loppuun asti voi hän varoa

Sanojaan ja askeleitaan sydän säikkyen

Hän tietää sen ja tekee päätöksen

Kun yöllä rappukäytävään

Hän hiipii hiiskumatta pidätellen henkeään

Kaatosade ulvoo kylmyydessä kaupungin

Se sammuttaa saa liekit helvetin

Onnen hohteessa kerran kesäyössä tanssi hän

Ja tunsi sydämensä lentävän

Onnen hohteessa kerran taivaan sini silmissään

Hän astui alttarilta elämään

Nyt piinattu on loppuun tuon hetken kauneus

Ja loistaa poissaolollaan sen kirkkaus

Kaatosade ulvoo kylmyydessä kaupungin

Hän lähtee palaamatta koskaan takaisin

Onnen hohteessa kerran kesäyössä tanssi hän

Ja tunsi sydämensä lentävän

Onnen hohteessa kerran taivaan sini silmissään

Hän astui alttarilta elämään

Nyt piinattu on loppuun tuon hetken kauneus

Ja loistaa poissaolollaan sen kirkkaus

Це шлях

І його нігті відкрили хворий світ

Там його принц тепер тримає його в руках

І навіть поглядом ріже землю

Вона робить чорні очі

І зі страхом закриває всі ворота до серця

Він примусово жертвує і посміхається

Він захищає вас від жорстокості моменту

На щастя, вона танцювала раз за літню ніч

І я відчув, як його серце злетіло

У сяйві щастя колись блакить неба в очах

Він ожив з вівтаря

Тепер мука — це кінець тієї миті краси

А при його відсутності сяє його яскравість

Чи є ще надія?

Він не може бути обережним до кінця свого життя

Його слова та кроки були розбиті серцем

Він це знає і приймає рішення

Коли вночі на сходовій клітці

Він виповзає, не затримуючи дихання

Злива виє в холоді міста

Воно гасить пекельне полум’я

На щастя, вона танцювала раз за літню ніч

І я відчув, як його серце злетіло

У сяйві щастя колись блакить неба в очах

Він ожив з вівтаря

Тепер мука — це кінець тієї миті краси

А при його відсутності сяє його яскравість

Злива виє в холоді міста

Він їде, так і не повернувшись

На щастя, вона танцювала раз за літню ніч

І я відчув, як його серце злетіло

У сяйві щастя колись блакить неба в очах

Він ожив з вівтаря

Тепер мука — це кінець тієї миті краси

А при його відсутності сяє його яскравість