Незнакомка - Евгений Алтайский

Плач гитары на корме.

По реке шел теплоход.

И дорожка от луны

В тишине звучит аккорд.

Незнакомка у борта

Смотрит на воду с тоской.

Я спросил «Чего грустишь»

Разговор завёл пустой.

Вся в делах и время нет

Слышать, как вокруг поют.

Всё из жизни, говорит,

Любит роскошь и уют.

И мужчина дорогой ждёт

С цветами дома.

После этих слов она

Замолчала снова.

Незнакомка, незнакомка,

Деловая женщина,

Словно ваза дорогая,

А в товаре трещина.

Вся сияет на витрине,

А душа давно в тисках

И ночами к ней крадётся

Будто вор тоска.

Мы на палубе одни,

Тускло светится фонарь.

И мелодия в ночи

Нас несёт куда-то вдаль.

Стало видно, счастья нет,

А на сердце рана,

И держать в душе

Всю боль женщина устала.

В личной жизни пустота,

Ей себя не обмануть.

Незаметно с глаз слезу

Вдруг захочется смахнуть.

Вот уже рассвет и ночь

Будто небом венчаны.

И уткнулась мне в плечо

Утром просто женщина.

Незнакомка, незнакомка,

Деловая женщина,

Словно ваза дорогая,

А в товаре трещина.

Вся сияет на витрине,

А душа давно в тисках

И ночами к ней крадётся

Будто вор тоска.

Вот уже рассвет и ночь

Будто небом венчаны.

И уткнулась мне в плечо

Утром просто женщина.

Незнакомка, незнакомка,

Деловая женщина,

Словно ваза дорогая,

А в товаре трещина.

Вся сияет на витрине,

А душа давно в тисках

И ночами к ней крадётся

Будто вор тоска.

Плач гітари на кормі.

Рікою йшов теплохід.

І доріжка від місяця

У тиші звучить акорд.

Незнайомка у борту

Дивиться на воду з тугою.

Я спитав «Чого сумуєш»

Розмова завела порожня.

Вся у справах і час немає

Чути, як довкола співають.

Все з життя, каже,

Любить розкіш і затишок.

І чоловік дорогий чекає

З квітами будинку.

Після цих слів вона

Замовкла знову.

Незнайомка, незнайомка,

Ділова жінка,

Немов ваза дорога,

А у товари тріщина.

Вся сяє на вітрині,

А душа давно в тиску

І ночами до ній крадеться

Мов злодій туга.

Ми на палубі одні,

Тьмяно світиться ліхтар.

І мелодія в ночі

Нас несе кудись у далечінь.

Стало видно, щастя немає,

А на серце рана,

І тримати в душі

Весь біль жінка втомилася.

В особистому житті порожнеча,

Їй себе не обдурити.

Непомітно з очей сльозу

Раптом захочеться змахнути.

Ось уже світанок і ніч

Наче небом вінчані.

І уткнулася мені в плечо

Вранці просто жінка.

Незнайомка, незнайомка,

Ділова жінка,

Немов ваза дорога,

А у товари тріщина.

Вся сяє на вітрині,

А душа давно в тиску

І ночами до ній крадеться

Мов злодій туга.

Ось уже світанок і ніч

Наче небом вінчані.

І уткнулася мені в плечо

Вранці просто жінка.

Незнайомка, незнайомка,

Ділова жінка,

Немов ваза дорога,

А у товари тріщина.

Вся сяє на вітрині,

А душа давно в тиску

І ночами до ній крадеться

Мов злодій туга.