Первое слово - Елена Тальковская

Я храню в душе на донышке.

Только где ж ты, мое солнышко,

Где же ты?

Где же ты?

Те слова, что сердцу солнышко,

Я храню в душе на донышке.

Только где ж ты, мое солнышко,

Где же ты?

Вроде все вокруг обычное, да не так.

Заполняет дни обидами каждый шаг.

Ты глядишь, как будто сквозь меня,

И с начала до заката дня

Ты совсем не помнишь про меня.

Ну как же так?

Как же так?

Ты глядишь, как будто сквозь меня,

И с начала до заката дня

Ты совсем не помнишь про меня.

Ну как же так?

А первое слово дороже второго.

Пусть вспомнится снова то первое слово.

То первое слово, что мы говорили,

Что мы говорили, когда мы любили.

То первое слово, что мы говорили,

Что мы говорили, когда мы любили.

На меня ты смотришь искоса, как чужой.

Закрывает сердце изморозь в летний зной.

Обними меня по-прежнему

И растают горы снежные.

Только если будем прежними

Мы с тобой, мы с тобой.

Обними меня по-прежнему

И растают горы снежные.

Только если будем нежными

Мы с тобой.

А первое слово дороже второго.

Пусть вспомнится снова то первое слово.

То первое слово, что мы говорили,

Что мы говорили, когда мы любили.

То первое слово, что мы говорили,

Что мы говорили, когда мы любили.

Я зберігаю в душі на денці.

Тільки де ж ти, моє сонечко,

Де ж ти?

Де ж ти?

Ті слова, що серцю сонечко,

Я зберігаю в душі на денці.

Тільки де ж ти, моє сонечко,

Де ж ти?

Начебто все навколо звичайне, так не так.

Заповнює дні образами кожен крок.

Ти дивишся, ніби крізь мене,

І початку до заходу дня

Ти зовсім не пам'ятаєш про мене.

Ну як так?

Як же так?

Ти дивишся, ніби крізь мене,

І початку до заходу дня

Ти зовсім не пам'ятаєш про мене.

Ну як так?

А перше слово дорожче за друге.

Нехай згадається знову те перше слово.

Те перше слово, що ми говорили,

Що ми говорили, коли ми любили.

Те перше слово, що ми говорили,

Що ми говорили, коли ми любили.

На мене ти дивишся скоса, як чужий.

Закриває серце паморозь у літню спеку.

Обійми мене, як і раніше

І розтануть гори снігові.

Тільки якщо будемо колишніми

Ми з тобою, ми з тобою.

Обійми мене, як і раніше

І розтануть гори снігові.

Тільки якщо будемо ніжними

Ми з тобою.

А перше слово дорожче за друге.

Нехай згадається знову те перше слово.

Те перше слово, що ми говорили,

Що ми говорили, коли ми любили.

Те перше слово, що ми говорили,

Що ми говорили, коли ми любили.