Остановись - Ясвена

Как сейчас, открывая глаза

Не могу понять, что случилось со мной,

Так тогда, было не разобрать,

Закрывая глаза, толи шок толи боль.

Тратить время, на злость и на месть,

Подстилать солому, чтобы в лужу сесть,

Растерзать, разметать высь,

Что б услышать у края: «Остановись…»

Стой!

Ты мне больше не враг!

Любовью проклинаю тебя за это.

Стой!

Погоди!

Не стреляй!

Твой голос отобьёт от меня рикошетом.

Кто был прав, кто был не прав,

Всё одно — Всё придумал мой воинственный нрав,

Но однажды упав, вставать не вижу смысла,

Когда небо так низко, когда небо так близко…

Стой!

Ты мне больше не враг!

Любовью проклинаю тебя за это.

Стой!

Погоди!

Не стреляй!

Твой голос отобьёт от меня рикошетом.

Что у нас там, за спиной: по кругу

Движутся маски, ухмыляясь друг другу,

Что у нас здесь -только шанс на жизнь,

Чтоб увидеть завтра — Остановись!

Стой!

Ты мне больше не враг!

Любовью нарекаю тебя за это.

Стой!

Погоди!

Не стреляй!

Твой голос отобьёт от меня рикошетом.

Як зараз, розплющуючи очі

Не можу зрозуміти, що трапилося зі мною,

Так тоді було не розібрати,

Закриваючи очі, толі шок чи біль.

Витрачати час, на злість і на помсту,

Підстилати солому, щоб у калюжу сісти,

Розшматувати, розмітати височінь,

Щоб почути біля краю: «Зупинися...»

Стій!

Ти мені більше не ворог!

Любов'ю проклинаю тебе за це.

Стій!

Стривай!

Не стріляй!

Твій голос відіб'є від мене рикошетом.

Хто мав рацію, хто був неправий,

Все одно — Все придумав мій войовничий характер,

Але  одного разу впавши, вставати не бачу сенсу,

Коли небо таке низько, коли небо таке близьке…

Стій!

Ти мені більше не ворог!

Любов'ю проклинаю тебе за це.

Стій!

Стривай!

Не стріляй!

Твій голос відіб'є від мене рикошетом.

Що у нас там, за спиною: по¦кругу

Рухаються маски, посміхаючись один одному,

Що у нас тут -тільки шанс на життя,

Щоб побачити завтра — Зупинися!

Стій!

Ти мені більше не ворог!

Любов'ю нарікаю тебе за це.

Стій!

Стривай!

Не стріляй!

Твій голос відіб'є від мене рикошетом.