Бесконечность серых дней - Янтарные Слёзы

Растворившись в тенях

седых ветвей,

По миру бродим.

Возвращаясь, по следам,

Ушедших дней,

Роняя слезы.

Рассвета ищем,

День за днем,

Теряя годы.

Но как и прежде,

Ждем надежд,

Забыв о боли.

Где же потерял я свет?

Боль моя…

Бесконечность серых дней,

В груди от яда жжет.

Не очнуться и не встать с колен.

Боль меня убьет.

Розчинившись у тіні

сивих гілок,

По світу блукаємо.

Повертаючись, за слідами,

минулих днів,

Ронячи сльози.

Світанку шукаємо,

День за днем,

Втрачаючи роки.

Але як і раніше,

Чекаємо надії,

Забувши про болю.

Де ж я втратив світло?

Біль мій…

Нескінченність сірих днів,

У грудях від отрути пече.

Не опритомніти і не встати з колін.

Біль мене вб'є.