Kardelen - Yıldız Tilbe

Ne güneş, ne ateş, gözlerin yüzüme değdi, eriyorum,

Bu kez;

o sıcak bakışlarına, çat kapı gelişine,

Şarkılar tutar oldu yüreğim

Anlatılmaz, anlatılmaz, yüzünde dört mevsim yaz dokunamam,

Olmaz, olmaz, dayanılmaz, bu yakın uzaklığa katlanamam,

Ya gel, ya da gel, kaçak baharım,

Kalmadı tuzum tadım.

Aşk yine… yine başa bela,

Son sürat iter beni kucağına,

Gül değil kır çiçeği değil,

Kardelen, kara sevdan saçlarıma.

Ne masal, ne rüya… Varlığın, şiire benzer, ruhumu gezer,

Adımı her söylemende, aklımı alıyorsun,

Ne olur hiç gitmesen benden…

Anlatılmaz, anlatılmaz, yüzünde dört mevsim yaz dokunamam,

Olmaz, olmaz, dayanılmaz, bu yakın uzaklığa katlanamam,

Ya gel, ya da gel, kaçak baharım,

Kalmadı tuzum tadım.

Aşk yine… yine başa bela,

Son sürat iter beni kucağına,

Gül değil, kır çiçeği değil,

Kardelen, kara sevdan saçlarıma

Ні сонця, ні вогню, твої очі торкнулися мого обличчя, я тану,

Цього разу;

на твій теплий погляд, на твій прихід у двері,

Пісні тримають моє серце

Невимовне, невимовне, я не можу торкнутися чотири пори літа на твоєму обличчі,

Ні, ні, це нестерпно, я не можу терпіти такої близької відстані,

Або прийди, або прийди, моя бігла весно,

У мене закінчилася сіль.

Знову любов... знову біда,

Він штовхає мене на повній швидкості собі на коліна,

Не троянда, не польова квітка,

Пролісок, твоя чорна любов до мого волосся.

Ні казка, ні сон... Твоя присутність, як поезія, вона мандрує по моїй душі,

Кожен раз, коли ти називаєш моє ім’я, ти збиваєш мене з ладу

Що, якщо ти ніколи не покинеш мене...

Невимовне, невимовне, я не можу торкнутися чотири пори літа на твоєму обличчі,

Ні, ні, це нестерпно, я не можу терпіти такої близької відстані,

Або прийди, або прийди, моя бігла весно,

У мене закінчилася сіль.

Знову любов... знову біда,

Він штовхає мене на повній швидкості собі на коліна,

Не троянда, не польова квітка,

Пролісок, твоя чорна любов до мого волосся