Astrid Falls -

Evening will torment him, enslave his soul

The lonely will never rise, to save the sound

And he will never be alone, never be alone…

Cold winds cross the garden rose, she arrives, she needs to stay

Just to see the calm of her face, he doesn’t want to be here alone

Familiar beauty all in time, just to see it all again

He’s waited forever now, guiding himself

Deep in the comfort of his sleep

No distance between them now

Together they he, inviting the healing to begin

The visionary’s call to pass, she was to save his world tonight

For here he prays with his open eyes, and she’s nowhere in his sight

Her scent remains on his clothes, was it a dream or was it real?

Headed for the great escape, no rest until love is found

Astrid falls

Searching relentlessly, to bring her home

He asks the old man, his words tear him away

«Save all the tears that you’re crying»

«Go, and leave this alone»

«Reap, you should have never dismissed my drive

I will own your soul, keeping the darkness for myself

Life, you are my prisoner old man, you will tell me what I need

Or I will remove your breath this day»

Cold winds cross the garden rose, she arrives, she needs to stay

Just to see the calm of her face, he doesn’t want to be here alone

Familiar beauty all in time, just to see it all again

Like a lair in a crowded house, four walls to hide the screams

Fly to hell, burn him down

Not a care for your begging eyes, even when sedation calls

For your words and lies

Like a deer in a foreign cove

Nowhere to hide, nowhere to go

Broken down, abandon life

Now he rushes to the church to see the priest

He remembers the night she came, even more than the wasted life

He doesn’t want to lose more time, never wants to be alone

He wants to be there for her

Until he dies

He doesn’t want be without her

Hear his call

Not to waste more breath this time

Another time

He can never betray her love

Astrid falls

Вечір буде мучити його, поневолити його душу

Самотній ніколи не встане, щоб зберегти звук

І він ніколи не буде один, ніколи не буде один…

Холодні вітри перетинають садову троянду, вона приходить, їй потрібно залишитися

Просто щоб побачити спокій її обличчя, він не хоче бути тут одному

Знайома краса вчасно, просто щоб побачити все це знову

Тепер він вічно чекає, керуючись собою

Глибоко в комфорті свого сну

Зараз між ними немає відстані

Разом вони він, запрошуючи розпочати зцілення

Заклик візіонера завершити, вона мала врятувати його світ сьогодні ввечері

Бо тут він молиться із відкритими очима, а її ніде в його очах

Її запах залишився на його одязі, це був сон чи реальність?

Направляючись до великої втечі, не відпочинок, доки любов не знайдеться

Астрід падає

Шукає невпинно, щоб повернути її додому

Він запитує старого, слова відривають його

«Збережи всі сльози, які ти плачеш»

«Іди і залиш це в спокої»

«Ріп, тобі ніколи не слід було відкидати мій диск

Я буду володіти твоєю душею, зберігши темряву для себе

Життя, ти мій ув’язнений старий, ти скажеш мені, що мені потрібно

Або я заберу твій подих цього дня»

Холодні вітри перетинають садову троянду, вона приходить, їй потрібно залишитися

Просто щоб побачити спокій її обличчя, він не хоче бути тут одному

Знайома краса вчасно, просто щоб побачити все це знову

Як лігво в переповненому будинку, чотири стіни, щоб приховати крики

Лети в пекло, спали його

Не догляд за твоїми благаючими очима, навіть коли дає седація

За твої слова і брехню

Як олень в чужій бухті

Ніде сховатися, нікуди діти

Розбитий, покинути життя

Тепер він поспішає до церкви, щоб побачити священика

Він пам’ятає ніч, коли вона прийшла, навіть більше, ніж даремне життя

Він не хоче втрачати більше часу, ніколи не хоче бути сам

Він хоче бути для неї

Поки він не помре

Він не хоче бути без неї

Почуй його дзвінок

Щоб цього разу не витрачати більше дихання

Іншого разу

Він ніколи не зможе зрадити її кохання

Астрід падає