Wreckages Ghost - Winterhorde

«17 of august 1854

Port of Vigo, Galicia, Spain

Exhausted by the long sail, I was dreaming to forget

Everything on the bottom of the pint

In this goddamned town

But these dreams were stronger than reality…»

Thirteen summer nights

I see the same vision in my nightmares

Wreckages of our ship

And someone in my oblique stands behind me

Pale dead man’s eyes

Are staring through my body in the darkness

Twisted gruesome share or consciense

In the coat that finally broke free…

From me / I foresee / Death is near / The ghost is me

We stepped ashore and walked in search of tavern

Through dark and narrow streets that lead to nowhere

She came across and smiled like an angel

A wounded heart began to pound

My mind predicted danger

I tried to folloew her, but she escaped me

By night I fonud her on the shore

With necklace made of sea-shells

She screamed and cried in my embrace

But no one heard it

Just silent echo entangled in the hanging down cast net

Spanish august night enveloped

Bloody sand with dusk and silence

Episodes of fear

And silhouette of rapist froze in her eyes

Who possessed my soul

And let my body do this heartless crime?

Shall I take the blame for ruined maiden fate

Or just deny it?

Wreckage ghost

Leave your host

Wreckage ghost

A soul once lost

«17 серпня 1854 р

Порт Віго, Галісія, Іспанія

Знесилений довгим вітрилом, я мріяв забути

Все, що на дні пінти

У цьому проклятому місті

Але ці мрії були сильніші за реальність...»

Тринадцять літніх ночей

Я бачу те саме бачення у своїх кошмарах

Уламки нашого корабля

І хтось у моїй стороні стоїть позаду

Бліді очі мерця

Дивляться крізь моє тіло в темряві

Скручена жахлива доля чи совість

У пальто, яке нарешті вирвалося на свободу…

Від мене / Я передбачаю / Смерть поблизу / Привид — це я

Ми зійшли на берег і пішли на пошуки таверни

Темними й вузькими вуличками, які ведуть у нікуди

Вона підійшла й усміхнулася, як ангел

Поранене серце почало стукати

Мій розум передбачав небезпеку

Я намагався піти за нею, але вона втекла від мене

Вночі я знайшов її на березі

З намистом із морських черепашок

Вона кричала й плакала в моїх обіймах

Але ніхто цього не чув

Лише тиха луна, заплутана в звисаючому киді

Іспанська серпнева ніч огорнула

Кривавий пісок із сутінками й тишею

Епізоди страху

І силует ґвалтівника застиг у її очах

Хто володів моєю душею

І дозволити моєму тілу зробити цей бездушний злочин?

Чи взяти на себе вину за зруйновану дівочу долю

Або просто заперечити?

Привид уламків

Залиште свого господаря

Привид уламків

Одного разу втрачена душа