A Hostile Fate (The Wayfarer Pt. 4) - Winterfylleth

But lo, the exile beseeches

He who art mournful of voice

The summer’s bright warden to sing

And so the harshness of frost dispel

Yet sorrows announce, bitter of heart

Eroding of life, a hostile fate

A spirit as the sea-flood, wide

A distant, pale sun fades for he

Fallen is now this spleandour all

Joys are broken, passed away

The weaker remain, hold in this world

Wax old and sere, age comes for him

Yet sorrows announce, bitter of heart

Eroding of life, a hostile fate

A spirit as the sea-flood, wide

A distant, pale sun fades for he

Those yearned for he grieves, long of day

And knows his friends of old, in earth decayed

The sons of noble ones

Are to the earth

The sons of noble ones

Are to the earth enshrined

May not his body then, when life erodes

Pain feel, nor withered hand move

Nor shall his mind race to the dawn

But may absolution come

Але ось вигнанець благає

Той, хто сумує за голосом

Світлий наглядач літа, щоб співати

І тому суворість морозу розвіюється

Але скорботи сповіщають, гіркі в серці

Розмивання життя, ворожа доля

Дух, як морська повінь, широкий

Для нього гасне далеке бліде сонце

Fallen — це все це розкіш

Радості зламалися, пішли з життя

Слабші залишаються, тримаються в цьому світі

Віск старий і спокійний, вік приходить для нього

Але скорботи сповіщають, гіркі в серці

Розмивання життя, ворожа доля

Дух, як морська повінь, широкий

Для нього гасне далеке бліде сонце

Ті, що прагнули, він сумує, довгий день

І знає своїх давніх друзів, на землі розкладені

Сини благородних

До землі

Сини благородних

Закріплені на землі

Нехай не його тіло тоді, коли життя роз'їдає

Відчуття болю, а також висохла рука

Його розум не мчить до світанку

Але нехай прийде прощення