Legacy - Winterfell

Stung by his visions the lordling arises,

eager to break from the stiffness of dreams.

Stumbling round till his hand is united

(with) the sword of his father, the comfort it brings him.

How long shall you mourn him

there, in the dark?

Into the barrows, weeping and grief-struck,

spouting off curses and oaths to the gods.

Silenced before him in ethereal wonder,

the spectral father calls out to the son.

Embrace your life, it’s wondrous.

And love your loves so thunderous.

Live for the moment, son, you must.

You’ll never be here again…

In awe, in fear,

the child won’t let go.

In love, in tears,

he cries to the night.

Into his man-hood the son often pondered

the wisdom the wraith of his lord had passed on.

Through winters and hard times he always remembered,

and one day he spoke those same words to his own son!

Embrace your life, it’s wondrous.

And love your loves so thunderous.

Live for the moment, son, you must.

You’ll never be here again…

In awe, in fear,

the child won’t let go.

In love, in tears,

finally he understands.

Embrace your life, it’s wondrous.

And love your loves so thunderous.

Live for the moment, son, you must.

You’ll never be here again…

Вражений своїми видіннями лорд встає,

прагнучи вирватися з жорсткості мрії.

Спотикаючись, поки його рука не з’єднається

(з) мечем свого батька, втіхою, яку він приносить йому.

Скільки ти будеш його оплакувати

там, у темряві?

У кургани, заплакані й убиті горем,

виливаючи прокляття та клятви богам.

Замовкла перед ним у ефірному диві,

примарний батько кличе сина.

Прийміть своє життя, це чудово.

І любити свою любов так гримово.

Живи миттю, сину, ти повинен.

Ти ніколи більше тут не будеш…

В страху, в страху,

дитина не відпускає.

В любові, в сльозах,

він плаче до ночі.

Про свою чоловічу силу син часто замислювався

мудрість, яку передав привид його володаря.

Крізь зими й лихоліття він завжди пам’ятав,

і одного разу він сказав ті самі слова власному синові!

Прийміть своє життя, це чудово.

І любити свою любов так гримово.

Живи миттю, сину, ти повинен.

Ти ніколи більше тут не будеш…

В страху, в страху,

дитина не відпускає.

В любові, в сльозах,

нарешті він зрозуміє.

Прийміть своє життя, це чудово.

І любити свою любов так гримово.

Живи миттю, сину, ти повинен.

Ти ніколи більше тут не будеш…