Spirit - Willie Nelson

White Eagle crossed the big horn river, his pony’s piled with furs

Snow flower waited with the women of the tribe…

Too many moons he’d been gone from her…

As the sunset led him homeward, he saw clouds of smoke above the trees.

He cut his ponies loose, and rode just like the wind.

He could smell the white man on the breeze.

Through the dust he say the ashes, his family and home.

Sole survivor of the people, whose spirit he must carry on alone…

He rides, the horizon…

A silhouette painted on the moon-lit-sky…

And he cry’s for the ones he loves…

With an anger in his blood, a pain inside his heart, and a spirit —

That never dies…

White Eagle watched the fall of Custer,

He died a hundred times at wounded knee.

Walked with his homeless brothers, down the trail of tears

On his path — through history…

And through the years… he sees the ashes, his family and home…

Sole survivor of the people, who’s spirit he must carry on alone.

Білий Орел перетнув велику річку Ріг, його поні завалено хутром

Снігова квітка чекала разом із жінками племені…

Забагато місяців він пішов від неї…

Коли захід сонця привів його додому, він побачив хмари диму над деревами.

Він розв’язав своїх поні й поїхав, як вітер.

Він чув запах білої людини на вітерці.

Крізь пил він говорить попіл, свою сім’ю та дім.

Єдиний уцілілий з людей, дух якого він повинен продовжити сам...

Він їде, горизонт…

Силует, намальований на місячному небі…

І він плаче за тих, кого любить…

З гнівом у крові, болем у серці й духом —

Це ніколи не вмирає…

Білий орел спостерігав за падінням Кастера,

Він сотню помер від пораненого коліна.

Ішов зі своїми бездомними братами по сліду сліз

На його шляху — крізь історію…

І через роки… він бачить прах, свою сім’ю та дім…

Єдиний вижив із людей, дух якого він повинен продовжити сам.