The Daffodils - William Wordsworth

I Wandered Lonely as a Cloud

I wandered lonely as a cloud

That floats on high o’er vales and hills,

When all at once I saw a crowd,

A host, of golden daffodils;

Beside the lake, beneath the trees,

Fluttering and dancing in the breeze.

Continuous as the stars that shine

And twinkle on the milky way,

They stretched in never-ending line

Along the margin of a bay:

Ten thousand saw I at a glance,

Tossing their heads in sprightly dance.

The waves beside them danced;

but they

Out-did the sparkling waves in glee:

A poet could not but be gay,

In such a jocund company:

I gazed—and gazed—but little thought

What wealth the show to me had brought:

For oft, when on my couch I lie

In vacant or in pensive mood,

They flash upon that inward eye

Which is the bliss of solitude;

And then my heart with pleasure fills,

And dances with the daffodils.

Я Блукав Самотній, як Хмара

Я блукав самотній, як хмара

Що пливе на високих долинах і пагорбах,

Коли раптом я побачив натовп,

золотих нарцисів;

Біля озера, під деревами,

Пурхає й танцює на вітерці.

Безперервний, як зірки, що сяють

І мерехтить на чумацькому шляху,

Вони тягнулися нескінченною чергою

Уздовж краю бухти:

Десять тисяч побачив я з першого погляду,

Хитаючи головами в жвавому танці.

Біля них танцювали хвилі;

але вони

Перевершили блискучі хвилі в радості:

Поет не міг не бути геєм,

У такій веселій компанії:

Я дивився — і дивився, — але мало думав

Яке багатство принесло мені шоу:

Часто я лежу на своєму дивані

У вільному чи в задумливому настрої,

Вони спалахують у цьому внутрішньому оці

Що є блаженством самотності;

І тоді моє серце радістю наповнюється,

І танцює з нарцисами.