Townsend - William Wild

We drove north to the river in the mountains,

Holding on and hoping for a lie when we got cold,

Then my belongings brought the devil’s reins upon us,

I lied to you, I lied to you, I’ll never be the same.

I fake but I don’t break,

In the night when lonely,

I’m taking the long way down.

In the car we drove away,

We watched the clouds snake,

I’m taking the long way down.

Within terms of beauty I saw gold that lay before me,

The sky between the leaves as I did lay and barely sleep,

Then my surroundings became more than just the mountains,

A gift laid at my feet and all the power to take and eat

I fake but I don’t break,

In the night when lonely,

I’m taking the long way down.

In the car we drove away,

We watched the clouds snake,

I’m taking the long way down.

Brother I don’t need you now, I’m heading down, to the ancient gates of old.

Brothers we don’t need you now, we’re heading down, as the fall covers the

stone,

And we write our names in light.

Brothers we don’t need you know, I’m heading down,

to the ancient gates of old, and I never know what it will be.

Oh heaven help me now, we’re coming up and we’re free from all the scars

and its done babe and we’re free but we never found a way

And I know not what I have done, but I have found enlightening from which it

comes,

I know how and I know why, I know heaven’s going to make me go.

Ми їхали на північ до річки в горах,

Тримаючись і сподіваючись на брехню, коли ми замерзли,

Тоді мої речі накинули на нас поводи диявола,

Я збрехав тобі, я збрехав тобі, я ніколи не буду таким, як був.

Я притворюю, але не ламаю,

Вночі, коли самотній,

Я йду довгим шляхом вниз.

У машині, яку ми поїхали,

Ми спостерігали, як хмари зміяються,

Я йду довгим шляхом вниз.

З точки зору краси я бачив золото, яке лежало переді мною,

Небо між листям, як я лежав і ледве спав,

Тоді моє оточення стало більше, ніж просто гори,

Подарунок, що лежить до моїх ніг, і вся сила, щоб брати й їсти

Я притворюю, але не ламаю,

Вночі, коли самотній,

Я йду довгим шляхом вниз.

У машині, яку ми поїхали,

Ми спостерігали, як хмари зміяються,

Я йду довгим шляхом вниз.

Брате, ти мені не потрібен зараз, я прямую вниз, до стародавніх воріт.

Брати, ви нам не потрібні зараз, ми йдемо вниз, оскільки осінь охоплює

камінь,

І ми написуємо свої імена світлом.

Брати, нам не потрібні, щоб ви знали, я йду вниз,

до стародавніх воріт, і я ніколи не знаю, що це буде.

О, небеса, допоможи мені зараз, ми наближаємось і ми вільні від усіх шрамів

і все готово, дитинко, і ми вільні, але ми ніколи не знайшли виходу

І я не знаю, що я робив, але я знайшов просвітлення, з якого це

приходить,

Я знаю, як і чому, я знаю, що небо змусить мене піти.