Vincent - william

Starry, starry night

Paint your palette blue and gray

Look out on a summer’s day

With eyes that know the darkness in my soul

Shadows on the hills

Sketch the trees and the daffodils

Catch the breeze and the winter chills

In colors on the snowy linen land

Now I understand

What you tried to say to me

And how you suffered for your sanity

And how you tried to set them free

They would not listen

They did not know how

Perhaps they’ll listen now

Starry, starry night

Flaming flowers that brightly blaze

Swirling clouds in violet haze

Reflect in Vincent’s eyes of china blue

Colors changing hue

Morning fields of amber grain

Weathered faces lined in pain

Are soothed beneath the artist’s loving hand

Now I understand

What you tried to say to me

And how you suffered for your sanity

And how you tried to set them free

They would not listen

They did not know how

Perhaps they’ll listen now

For they could not love you

But still your love was true

And when no hope was left in sight

On that starry, starry night

You took your life, as lovers often do

But I could’ve told you Vincent

This world was never meant for one as beautiful as you

Starry, starry night

Portraits hung in empty halls

Frame-less heads on nameless walls

With eyes that watch the world and can’t forget

Like the strangers that you’ve met

The ragged men in ragged clothes

The silver thorn of bloody rose

Lie crushed and broken on the virgin snow

Now I think I know

What you tried to say to me

And how you suffered for your sanity

And how you tried to set them free

They would not listen

They’re not listening still

Perhaps they never will

Зоряна, зоряна ніч

Розфарбуйте свою палітру в синій і сірий кольори

Подивіться на літній день

З очима, які знають темряву в моїй душі

Тіні на пагорбах

Намалюйте дерева та нарциси

Спіймати вітерець і зимові холоди

У кольорах на засніженій лляній землі

Тепер я розумію

Те, що ти намагався мені сказати

І як ти постраждав за свій розум

І як ви намагалися звільнити їх

Вони не хотіли слухати

Вони не знали як

Можливо, зараз послухають

Зоряна, зоряна ніч

Яскраво палаючі палаючі квіти

Хмари, що кружляють у фіолетовому серпанку

Відобразіть в очах Вінсента китайський блакитний колір

Кольори змінюють відтінок

Ранкові поля бурштинового зерна

Обвітрені обличчя в смугах від болю

Заспокоюються під люблячою рукою художника

Тепер я розумію

Те, що ти намагався мені сказати

І як ти постраждав за свій розум

І як ви намагалися звільнити їх

Вони не хотіли слухати

Вони не знали як

Можливо, зараз послухають

Бо вони не могли тебе любити

Але твоє кохання все одно було справжнім

І коли надії вже не було

У цю зоряну-зоряну ніч

Ви позбавили себе життя, як це часто роблять закохані

Але я міг би сказати тобі Вінсент

Цей світ ніколи не був призначений для такої прекрасної людини, як ти

Зоряна, зоряна ніч

Портрети висіли в порожніх залах

Безрамні голови на безіменних стінах

З очима, які дивляться на світ і не можуть забути

Як незнайомці, яких ви зустріли

Обірвані чоловіки в пошарпаному одязі

Срібний шип кривавої троянди

Лежать розчавлені та розбиті на сніговій незайманості

Тепер я думаю, що знаю

Те, що ти намагався мені сказати

І як ти постраждав за свій розум

І як ви намагалися звільнити їх

Вони не хотіли слухати

Вони ще не слухають

Можливо, вони ніколи не будуть