Spare Ass Annie - William S. Burroughs

When I became captain of the town, I decided to extend asylum to certain

citizens who were persona non grata elsewhere in the area because of their

disgusting and disquieting deformities.

One was known as Spare Ass Annie.

She had an auxiliary asshole in the middle of

her forehead, like a baneful bronze eye.

Another was a scorpion from the neck down.

He had retained the human attribute

of voice and was given to revolting paroxysms of self-pity and self-disgust

during which he would threaten to kill himself by a sting in the back of the

neck.

He never threatened anyone else, though his sting would have caused

instant death.

Another, and by far the most detrimental, was like a giant centipede,

but terminated in human legs and lower abdomen.

Sometimes he walked half-erect,

his centipede body swaying ahead of him.

At other times he crawled,

dragging his human portion as an awkward burden.

At first sight he looked like

a giant, crippled centipede.

He was known as the Centipeter, because he was

continually making sexual advances to anyone he could corner, and anyone who

passed out was subject to wake up with Centipete in his bed.

One degenerate hermaphrodite known as Fish Cunt Sara claimed he was the best

lay in town: Besides, he’s a perfect gentleman in every sense of the word.

He’s kind and good, which means nothing to the likes of you…

These creatures had developed in a region where the priests carried out strange

rites.

They built boxes from the moist, fresh bones of healthy youths,

captives from neighboring tribes.

Pregnant women were placed in the boxes and left on the peak for a period of

three hours.

Often the women died, but those who survived usually produced

monsters.

The priests considered these monstrosities a way of humiliating the

human race before the gods, in the hope of diverting their anger.

These horrible freaks were highly prized, and they lived in the temple.

The women who gave birth to the most monsters received gold stars,

which they were authorized to wear on ceremonial occasions.

Once a month they held a great festival at which everyone gathered in a round

stone temple, open at the top, and prostrated themselves on the floor,

assuming the most disgusting and degraded positions possible, so that the gods

would see they were not attempting to elevate themselves above their station.

The habit of living in filth and humiliation finally occasioned a plague,

a form of acute leprosy that depopulated the area.

The surviving freaks (who

seemed immune to the plague) I decided to receive as an object lesson in how

far human kicks can go.

Коли я став капітаном міста, я вирішив надати притулок певним

громадяни, які були персоною нон грата в іншому районі через їх

огидні та тривожні деформації.

Одна була відома як Spare Ass Annie.

У неї був допоміжний мудак посередині

її чоло, як пагубне бронзове око.

Іншим був скорпіон від шиї вниз.

Він зберіг людські властивості

голосу і викликав огидні пароксизми жалості до себе та відрази до себе

під час якого він погрожував самогубити ужалом в зад 

шиї.

Він ніколи нікому не погрожував, хоча його жало б спричинило

миттєва смерть.

Інший, і найбільш шкідливий, був схожий на гігантську багатоніжку,

але закінчується на людських ногах і нижній частині живота.

Іноді він ходив напівпрямо,

його багатоніжка гойдається перед ним.

Іншим часом він повзав,

тягнучи свою людську частину як незручний тягар.

На перший погляд він був схожий

гігантська каліка багатоніжка.

Він був відомий як Сантипетр, тому що він був

безперервно домагаючись сексуальних домогательств із будь-ким, кого міг би, і з усіма, хто

втратив свідомість, прокинувся із Сентипетою в ліжку.

Один гермафродит-дегенерат, відомий як Рибня пизда Сара, стверджував, що — найкращий

лежав у місті: крім того, він ідеальний джентльмен у усякому сенсі слова.

Він добрий і добрий, що нічого не означає для  таким як ви …

Ці істоти виникли в регіоні, де жерці чинили дивне

обряди.

Вони збудували коробки з вологих свіжих кісток здорових молодих людей,

полонених із сусідніх племен.

Вагітних жінок поміщали в бокси і залишали на піку на час

три години.

Часто жінки вмирали, але ті, хто виживав, зазвичай народжували

монстрів.

Священики вважали ці потвори способом приниження

людський рід перед богами, в надії відвернути свій гнів.

Ці жахливі виродки високо цінувалися, і вони жили в храмі.

Жінки, які народили найбільше монстрів, отримали золоті зірки,

які вони мали право носити на церемоніальних випадках.

Раз на місяць вони влаштовували велике свято, на яке всі збиралися в один тур

кам'яний храм, відкритий угорі, і вклонилися на підлогу,

займаючи найогидніші й найнижчіші позиції, щоб боги

побачили, що вони не намагаються піднятися над своєю станцією.

Звичка жити в бруді й приниженні нарешті стала причиною чуми,

 форма гострої прокази, яка призвела до знелюднення району.

Виродки, що вижили (хто

здавалося несприйнятливим до чуми) я вирішив отримати як предметний урок як

далеко можуть зайти людські удари.