Gnostalgia - White Willow

Faintly as the shadows

Of evening gently fall

Across the fields and meadows

A raven sounds its call

Carried by a current

Of pain and memory

Across the seas of slumber

Its calling reaches me

And i must follow

This voice of longing

Past fields of sorrow

And no tomorrow

Wrapped in shades of nightfall

The stars will light my path

Forever flying homewards

On wings of broken song

And if their light should flicker

The voice will carry on

As echoes in a quiet land

Where spirits may go strong

I lift the veil of ashes

To find a road to heaven

And in blindness find my sight

I drink the silence of light

And when this cup is empty

The sky will burts upon us

And its waters wash away

All but our sky-bound way

Слабко, як тіні

Вечір м’яко осінь

По полях і луках

Ворон звучить свій клич

Переноситься потоком

Про біль і пам’ять

Через моря сну

Його покликання доходить до мене

І я мушу слідувати

Цей голос туги

Минулі поля смутку

І ні завтра

Окутаний тінями настання ночі

Зірки освітлять мій шлях

Назавжди летить додому

На крилах розбитої пісні

І якщо їх світло має миготіти

Голос продовжиться

Як відлуння в тихій країні

Де дух може бути сильний

Я піднімаю завісу попелу

Щоб знайти дорогу на небо

І в сліпоти знайди мій зір

Я п’ю тишу світла

І коли ця чашка порожня

Небо впаде на нас

І його води змивають

Усі, крім нашого шляху до неба