Bloodred Shores of Enoshima - Whispered

The sea jars is dread

Profane sentence from above

The glance of a shade — shi no kage

Absorbs the vigor of the earth

Watching still with eyes fixed to sky

Clouds shift away from the serpent’s tour

Roaming over land like a caliginous storm

The shriek of his ire leaves all ears torn

Knees bent down, ovations, desperate cries

The five archs disdaining the awe

All must perish on his herald of might

The land covered in red, the shores all alike

The souls given for the vile have been remarked

The shadow of the beast moves to south

Heavens turn away for the grand display

Nothing rivals the vastness of this day

Waves break the cliffs and the wind grows everstrong

The dawn turns to night and in a moment back to light (ten-thousand times)

Celestial yet unnerving scene for everyone

But the call of a sudden faint sound draws our hearts and grit unbreakable

The ring of Benzaiten’s note (virtuous)

Save us from damnation’s route

When the will of a man is only bound to dissolve

Paramount shall be the ways of the gods

Earth, fire, water in gale

Bow for the goddess and drake

Earth, wind, fire and rain

Bow for the goddess, please banish our bane

Estranged for decades the beast wept

For the love for a monster is unrenowned

Deranged by the closing isolation

Burning hatred grew unmatched

And now accompanied by a heavenly song

He gazes at the goddess in her abode

«Oh fair bringer of everflowing unison

Would your enticing hands ever embrace me»

You whore!

How dare you decline my ardor?

You’re nothing for you are one — we are five

You shall burn like those mortals in their worthless heaven

Witness as we rip your throne you foul raven!

Flames reached the firmament

As he charged to slay her holiness

Moments away from a fatal blow

His mind was filled with regret

Repentance finally patched his remnants of grace

Thousand years of slaying our kind

She spoke with a voice gentle like a morning dew

Every word a painting — harmony so true

All five bowed down, tears shed to ground

The beast set away facing south

Devotedly watching her world from the shores

Fading to the ground, the mountain of…

Remorse…

The ring of Benzaiten’s note (glorious)

Saved us from damnation’s route

When the will of a man was bound to dissolve

All witnessed the ways of the gods

Earth, fire, water in gale

Bow for the goddess and drake

Earth, wind, fire and rain

Bow for the goddess, how banish our bane

Морські банки — жах

Профанне речення згори

Погляд тіні — ши но каге

Поглинає енергію землі

Спокійно дивлюся очима, прикутими до неба

Хмари віддаляються від туру змія

Блукає над землею, як калігінний шторм

Крик його гніву розриває всі вуха

Коліна зігнуті, овації, відчайдушні крики

П'ять арок зневажають благоговіння

Усі повинні загинути на його провіснику моги

Земля вкрита червоним, береги однакові

Душі, віддані за мерзенних, були помічені

Тінь звіра рухається на південь

Небеса відвертаються для грандіозного показу

Ніщо не зрівняється з простором сього дня

Хвилі розбивають скелі, і вітер стає безперервним

Світанок перетворюється на ніч і через мить повертається на світло (десять тисяч разів)

Небесна, але хвилююча сцена для всіх

Але поклик раптового слабкого звуку незламно притягує наші серця та твердість

Перстень записки Бензайтена (чеснотний)

Врятуй нас від прокляття

Коли воля людини лише розпадеться

Найважливішими будуть шляхи богів

Земля, вогонь, вода в штормі

Лук для богині і селезня

Земля, вітер, вогонь і дощ

Поклоніться богині, проганьте нашу прокляття

Відчужений десятиліттями звір плакав

Бо любов до монстра невідома

Збій через закриття ізоляції

Пекуча ненависть ставала незрівнянною

А тепер у супроводі небесної пісні

Він дивиться на богиню в її обителі

«О справедливий несе вечноплинний унісон

Чи обняли б коли-небудь твої привабливі руки?»

Ти повія!

Як ти смієш відмовлятися від моєї палкості?

Ви ніщо, бо ви один — нас п’ятеро

Ви будете горіти, як ці смертні, на їхньому нікчемному небі

Побачте, як ми розриваємо твій трон, мерзенний ворон!

Полум’я досягло небосхилу

Як він наказав вбити її святість

За кілька хвилин від смертельного удару

Його розум був сповнений жалю

Покаяння нарешті залатало його залишки благодаті

Тисячі років вбивства нашого роду

Вона говорила голосом, ніжним, як ранкова роса

Кожне слово — картина — настільки правдива гармонія

Усі п’ятеро вклонилися, сльози полилися на землю

Звір відкинувся обличчям на південь

Віддано спостерігає за її світом з берегів

Згасаючи до землі, гора…

Розкаяння…

Кільце записки Бензайтена (славне)

Врятував нас від шляху прокляття

Коли воля людини була зобов’язана розпадитись

Усі були свідками шляхів богів

Земля, вогонь, вода в штормі

Лук для богині і селезня

Земля, вітер, вогонь і дощ

Уклін за богиню, як прогани нашу прокляття